У Держдепі США повідомили, що на саміті "Кримської платформи" не буде перших осіб США – ані президента Джо Байдена, ані віцепрезидентки Камали Харріс.
На це треба дивитися без особливої паніки, але і без великих надій. Річ у тому, що США дуже добре бачить і розуміє усе те, що відбувається в Україні. Для них те, що в нас зараз є – це найвищий рівень корупції, впливу олігархів, а усі загравання з Китаєм США сприймаються як виклик їх міжнародній політиці.
Саме через усе це Україна так само сприймається Штатами як абсолютна чужа їх цінностям держава. А який сенс тоді їхати сюди вищому керівництву, брати участь у серйозному і важливому заході, якщо, по-перше, незрозуміло, які ставлять організатори цього саміту, а по-друге, якщо керівництво країни, що запрошує на захід, поводиться неадекватно, а населення демонструє нібито задоволення діями цієї влади.
Зрозуміло, що США сьогодні не грають з Україною ту гру, яку вони грають з партнерами. Сумно, але ми маємо визнати, що за останній рік де-факто Україна перестала бути зовнішньополітичним партнером США. Так, США підтримують Україну у протистоянні з Росією, надаватимуть нам військову допомогу, але вони не розглядають нас як партнера. Тому кожен раз коли йде дискусія про те, кому з двох партнерів США зробити приємне, Штати завжди балансували. Зокрема, у ситуації із Північним потоком-2 одна шалька терезів звільнилась і США повністю зіграли у гру Німеччини через те, що України як партнера для них не було.
Поточна американська зовнішня політика кардинально відрізняється від тієї, що була до другої половини 80-х років, коли США були скрізь – вони усюди намагались впливати на ситуації і відстоювали західний цивілізаційний вибір. Зараз такого вже нема, бо США не хочуть втрачати ресурси, людей і працювати на країни, які, на їх думку, не сприймають західних цінностей. Україна за два останні роки також доєдналася до таких держав. Тож якщо нинішня влада думає так само, як і колись Янукович про ЄС, мовляв, що "ми їм потрібні більше, ніж вони нам", бо це не вже не діє ані з ЄС, ані з США.
Ця відмова не є чимось показовим – про те, що Байден не приїде, було зрозуміло вже давно. Але раніше ще можна було сподіватися на приїзд віцепрезидента або ж держсекретаря. Поточна ситуація свідчить про те, що до нас можуть відправити або міністра, або когось із їх заступників.
Тобто присутність США на Кримській платформі буде на рівні формального представництва. Відтак, і вага цього заходу ані для США, ані для інших партнерів, на жаль, невисока.
Взагалі ідею саміту Зеленський, як і свого часу тезу про мільярд дерев, озвучив просто так, задля червоного слівця, хоча насправді, якщо це робити як слід, це дуже добрий задум. Бо досі ніхто не розуміє, що собою являтиме Кримська платформа – те, що ми чули від президента кілька разів, зводилося до того, що це – певний дискусійний майданчик, де мають зібратися і поговорити про Крим. Західні партнери насправді не розуміють, про що саме тут говорити, адже анексію Криму вони не визнають і висловлюють "глибоку стурбованість" - те саме, що і постійно заявляє Україна.
читайте також"Маячня сивої кобили": експерт передрік провал Кримської платформиТож про що дискутувати, якщо усе і так однозначно?! І для чого їхати однодумцям, якщо їм просто пропонують про щось поговорити? Зеленський, можливо, заманює до себе західних лідерів Кримською платформою, щоб наступного дня, на 30-ту річницю незалежності, із ними провести урочистий парад.
Попіаритися на цьому для України, звісно, було б корисно, але для них сенсу немає. Якби гостей на саміт запрошували, наприклад, для формування спеціального постійно діючого органу (як це було із Нормандським форматом), ще можна було б на це зважати. До речі, за Порошенка існувала неформальна група друзів України, завдяки якій двічі на рік подавалися резолюції в ООН. Так само від цього органу був би зиск, якщо б там розробляли розширені санкції проти Росії, але ж Зеленський і сам зайвий раз не назве Росію агресором. Тож коли немає ніякого розуміння, то і їхати до нас ніхто не поспішає.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
