Російські війська, як повідомив спікер Сил оборони півдня Волошин, постійно проводять штурми на Херсонському напрямку, намагаючись закріпитися в острівній зоні. А керівник Херсонської ОДА Прокудін стверджував в інтерв'ю Financial Times, що Росія хоче почати ще один наступ на Херсонщині, і російські сили зібрали 300 човнів для перетину Дніпра. Давайте розберемося, до чого ж готуються російські війська в Херсонській області, і чи є загроза того, що ворог зробить повторну спробу взяти Херсон.
Передусім слід зазначити, що той, хто контролює острови, той контролює і русло річки, тобто Дніпра. Контроль над островами дозволяє вести роботу розвідувально-диверсійним групам, а також підготовку до операції з форсування Дніпра. Без встановлення контролю над островами це неможливо. Тому й триває на Херсонщині ця битва за острови. Тому й ми зубами тримаємося за лівий берег Дніпра в Херсонській області.
Слід зазначити, що українських військ на островах немає, адже там неможливо вирити окопи та побудувати бліндажі, щоб тримати оборону. Ми тримаємо острови під вогневим контролем: коли російські війська намагаються зробити спробу захоплення островів або висадки на них, ми їх вогнем звідти їх вибиваємо і, можливо, висилаємо групи, які зустрічають супротивника і з берега відбивають спроби росіян висадитися на острови.
Іншими словами, битва за острови триває давно. Не знаю, навіщо зараз усе це подається як підготовка до наступу.
Для форсування Дніпра, просування і захоплення плацдарму на правому березі потрібне солідне угруповання – 100 тисяч осіб як мінімум. Такої кількості людей у противника немає навіть на всій зоні відповідальності російської групи військ "Дніпро". Там якщо 70 тисяч набереться, то добре. А ударного угруповання у ворога там немає абсолютно. І це, не забувайте, на всій лінії фронту від Нової Каховки й аж до Олешок.
Ще один важливий момент пов'язаний із цими трьома сотнями човнів. Звідки вони з'явилися? Два тижні тому ті самі посадовці та представники ОДА розповідали, що на лівому березі Дніпра в Херсонській області російська окупаційна влада влаштувала масову конфіскацію плавзасобів у населення. Причому цього разу настільки жорстко все відбирали, що навіть конфіскували в людей надувні човни.
Думаю, що ці 300 човнів з'явилися внаслідок саме цього вилучення плавзасобів у місцевого населення Херсонщини. Це дозволяє зробити висновок про те, що в російської армії з плавзасобами дуже туго, що ускладнює для них будь-яке проведення операцій на воді.
Тож я б не поспішав говорити про форсування Дніпра противником або заняття плацдарму на правому березі.
Якщо розглядати класичну операцію з форсування Дніпра, то для цього потрібна висадка десанту на правому березі, який захоплює плацдарм, утримує його там 6-8 годин до підходу основних сил. За цей час противнику також треба встигнути навести понтонні переправи і перекинути максимальну кількість важкої техніки.
Але ж правий берег Дніпра – високий, і там просто так не упреш понтон у круті береги. До того ж усе це має бути прикрито вогнем артилерії та авіації. Це надскладна операція, до якої ворог зараз не готовий.
А ось битва за острови триває з осені 2022 року, відтоді, як ми видавили росіян із правого берега Херсонської області. От тоді-то і почалася битва за русло Дніпра. Згадайте, Кринки ми тримали понад рік.
Тож контроль над островами дає можливість контролювати русло річки. Якщо раптом росіяни їх захоплять, ми не зможемо переправлятися через річку, вести підривну диверсійно-розвідувальну діяльність. А от противник – зможе. Захоплення островів спростить йому завдання з проведення диверсійно-розвідувальної діяльності на правому березі Дніпра в Херсонській області.
Вся річ у тім, що там дельта Дніпра має свої особливості (та ще й після підриву Каховської ГЕС було підтоплення, тобто ґрунтові води могли піднятися) – на ці острови не можна висадити важку техніку. Там можна тільки пішки бігати, і то не скрізь, тому що острови досить заболочені.
Крім того, взимку подібні операції пов'язані з величезним ризиком: намокання одягу солдата веде до гіпотермії, аж до смерті.
І плюс – сильна течія. Там досить широкий Дніпро і потужна течія.
Як би там не було, нехтувати загрозою не можна. Російські війська дійсно можуть здійснити спробу знову захопити Херсон. Це цілком можливо в другій половині 2025 року або на початку 2026-го. Навіть не сумніваюся, що в генштабі РФ на сьогодні відпрацьовано кілька варіантів планів форсування Дніпра в кількох місцях. Це нормально, це хліб будь-якого генштабу.
До того ж не варто забувати, що Херсонська область, згідно з путінською конституцією, є частиною Росії. Тому говорити про те, що не буде штурму ні Запорізької, ні Херсонської областей, було б нерозумно.
Штурм буде. І якщо ми будемо сидіти в глухій обороні, у нас не буде можливості переломити ситуацію на свою користь. А Росія рухається поетапно: зараз вирішується проблема Донецької та Луганської областей, щойно її буде вирішено, наступним етапом буде вирішення проблеми Запоріжжя, а потім – Херсонської області. Але може бути і навпаки: може, росіяни до літа підготуються до форсування Дніпра і будуть там нас відтісняти. Адже ракети "Іскандер" із Криму дістають до будь-якої точки Херсонської та Миколаївської областей (це ті можливості, яких не вистачає нам). Завдяки цьому противник може розгромити нашу логістику ракетними військами і ударами авіації, а потім почати форсування Дніпра.
Але це перспектива літа, не раніше, бо Росії треба зібрати угруповання чисельністю 150-200 тисяч осіб, адже треба буде йти одразу вглиб, закріплюватися на правому березі, підготувати понтонний парк, а також підготувати людей. Це дуже складний механізм.
Чи є в України шанс вийти з глухої оборони? Блінкен кілька днів тому сказав, що до кінця терміну, тобто до 20 січня, Байден передасть нам усю військову допомогу на суму в 61 мільярд доларів. Але Блінкен заговорюється останнім часом – може, втомився за чотири роки. Адже з 61 мільярда доларів ми отримуємо всього лише 30, а 31 мільярд іде на державні закупівлі для військово-промислового комплексу США. А контракти там на 2025-2026 роки, тобто це довгострокові контракти. Ось за цими контрактами ми й отримуватимемо техніку, причому не факт, що нову, із заводу. Найімовірніше, нову техніку забере Пентагон, а нам видасть зі своїх складів.
Але – якщо США до 20 січня поставлять нам усе те, що було обіцяно, плюс ще на 6,8 мільярда доларів дадуть "живої" техніки і на 2 мільярди оборонні замовлення. Плюс ми до цього часу мобілізуємо особовий склад. Плюс у нас з'явиться обіцяна авіація – 24 літаки до кінця 2024 року, а також половина ескадрильї Mirage на початку 2005 року. За таких умов до літа 2005 року ми будемо готові для проведення контрнаступальної операції.
Якби, припустімо, авіацію нам дали зараз, у грудні, як і обіцяли (поки що тиша з приводу авіації, і, схоже, до кінця року ми її не отримаємо), а також дали б необхідні ракети з боєкомплекту класу "повітря-земля", то ми б до літа могли винести половину логістики російської армії, і вона почала б загинатися за тих темпів нарощування військ, які сьогодні може забезпечити Росія. У цьому випадку ми б могли переломити ситуацію і підготувати ґрунт для свого контрнаступу, розгромивши логістику і частину ударних військ Російської Федерації. Але для цього треба завоювати перевагу в повітрі. І треба завоювати перевагу в ракетних військах. А в нас поки що немає ні першого, ні другого.
Олег Жданов, військовий експерт, полковник запасу ЗСУ, спеціально для Главреда
Хто такий Олег Жданов
Олег Володимирович Жданов (30 березня 1966, Дрезден, НДР) – радянський і український військовий, полковник запасу ЗСУ, український військовий експерт.
З 2016 року часто пише статті в українській, російській, білоруській та іракській пресі. Відкрив власний ютуб-канал, у якому випускає відео з аналітикою бойових дій, пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред