Бізнес і переслідування: чи можливий новий суспільний договір?

Топ темою останніх днів стало пресування бізнесмена Ігоря Мазепи, і в його особі багатьох інших. Бізнес рух Маніфест 42 можливо чи не вперше вирішив вдатись до погроз прямих акцій, якщо влада не вживе заходів. Більше того, чергові імітаційні зустрічі влади і бізнесу спрямовані на пошук якогось системного рішення. І в цьому контексті постає питання: чи можливі нормальні відносини бізнесу і влади в принципі?

Коротка відповідь - ні.

Рекомендуємо:

Україна отримає податки від російських активів: у Євросоюзі дали "благословення"

Влітку я виступав в СЕО клубі і там мені задали цікаве питання: коли влада укладе з бізнесом новий суспільний договір? Я взагалі вважаю, що теорія суспільного договору є абсурдом, але на жаль в нашій країні будь-який абсурд набирає неабиякої популярності. Чому абсурдом? Бо всі системи, в яких є баланс, є балансом сили. Тобто будь-яка форма держави (тиранія чи демократія), будь-які "договори" між владою і суспільством є балансами силами: якщо дві сторони сильні - тоді це демократія, якщо тільки одна - це тиранія.

Однак, в демократіях стосунки бізнесу і влади побудовані не на договорі, а на дуже конкретних правилах участі бізнесу .... у виборах. Фактично, всі вибори відбуваються з активної участі бізнесу у виборчих кампаніях кандидатів, прозоро чи не прозоро - це інше питання. Але вибори точно дають можливість бізнесу мати представництво своїх інтересів і тих, хто буде їх захищати. І забігаючи наперед, відразу скажу, що це відбувається у всіх демократіях від США до України.

Як приклад, в Німеччині в землі Нижня Саксонія вибухнув скандал в 2015 році, коли тези свого публічного виступу голова регіону відправив на редагування в компанію Фольксваген. Більше того, оскільки регіону належать 20% компанії, то він за посадою є членом їхнього борда. Водночас, він був локальним лідером німецької соціал-демократичної партії.

Україна чудово підтверджує це правило, хоча і в поганій формі. Бізнес, який активно бере участь у виборах - має підтримку і захист, і ми ще називаємо їх олігархи. В них незалежно від результатів виборів все гаразд, оскільки велика чи мала фракція - вони мають своє представництво. Їх не саджають, бізнес не відбирають. ( Про Коломойського зараз не говоримо, поки картина не прояснилась, що має місце насправді. Ось у Ігоря Палиці, партнера Коломойського, взагалі ніяких проблем, а навпаки тільки ріст на підрядах).

Натомість існує бізнес, який не приймає участі у виборах, бо вважає, що справно платить податки і нічого не порушує. У цього бізнесу купа проблем, що, звісно, дико не справедливо. І ось цей бізнес, хоче договір, за яким він платить податки і більше його нічого не гребе. І цьому бізнесу важко зрозуміти, що слідчий і прокурор вважають абсолютно "не справедливими" зп по 20 і 30 тисяч гривень, пенсіонери "не справедливими" пенсії по 5 тисяч, соціально не захищені допомогу по 3 тисячі. Зрештою, конкурент цього бізнесу теж вважає несправедливим, що він не такий успішний в силу різних обставин.

Політика живе по закону джунглів, і тут розуміють тільки силу. Тому бізнес, який не бере участі у виборах - автоматично зменшує свою силу. Втім, є ще одне рішення - це потужні бізнес-асоціації. Подивіться як польські аграрії дрючать нас в своїх корисливих інтересах. Аналогічно, американські бізнес-асоціації можуть вздрючити цілі країни, де порушуються інтереси бізнесу. Тому для мене супер новина - це те, що питання свавілля бізнесу підняв новостворений рух Маніфест 42.

Важлива деталь - бізнес-асоціації теж беруть участь у виборах, підтримуючи цілі партії.

Український бізнес має зрозуміти, що єдиний спосіб не бути дійною коровою силовиків і інших беспредельщиків - це почати впливати організовано на формування влади, і зберігати силу її балансувати.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред