Євросоюз та Велика Британія, за даними видання Politico, обговорюють можливість запровадження найжорсткіших на сьогодні економічних заходів проти Росії – аж до повного торговельного ембарго після відмови РФ.
Але не слід сприймати санкції як єдиний інструмент тиску на РФ. На агресора може подіяти тільки комплекс інструментів: санкції, створення несприятливих ринкових умов на ринку нафти, інтенсивні удари дронами по НПЗ та ВПК РФ тощо. Для ефективності має бути задіяний весь комплекс заходів.
Якщо ж концентруватись тільки на санкціях – це ринок нафти. ЄС має навчитись ефективно адмініструвати вже існуючі санкції. Танкери, які везуть російську нафту, мають бути конфісковані разом з вантажем, проливи Данії мають бути зачинені для російських суден. Я б сказав, що це має бути більше схожим на блокаду на морі та в повітрі.
Другий акцент – це посилення відповідальності тих, хто заробляє на російській нафті. Має бути неважливо, чи ти громадянин Індії, чи КНР – якщо ти збагачуєшся за рахунок знижок на російську нафту, то проти такої особи мають бути запроваджені персональні санкції.
Третій акцент – це банки, які допомагають Москві. ЄС вже давно пора зайнятись австрійським RBI, угорським ОТР та іншими, які присутні в Москві та мають непогані обороти. Проти банківського сектору потрібно переходити до вторинних санкцій, тобто вводити санкції до банків, які допомагають росіянам в розрахунках та обході санкцій.
Я допускаю, що повне ембарго на товарному ринку може підвищити попит на деякі українські товари з боку ЄС. Що стосується РФ, то вони відчують дефіцит притоку євро та доларів США, для них це вже дефіцитна валюта, а юань повністю не може задовільнити потреби російської економіки.
Економіка РФ послаблена, навіть підірвана ліквідність системи державних фінансів. Зараз мова йде про більшу інтенсивність санкційного тиску та, можливо, зміни акцентів в тиску на власних гравців ринку з ЄС, які допомагають РФ.
Водночас росіяни активно шукають нови ринки збуту в Азії: В’єтнам, Малайзія, Філіпіни тощо. Але оскільки їм не вдається миттєво просунути туди свої послуги та товари, тому ефективного заміщення європейських ринків не буде.
Віталій Шапран, економіст, екс-член Ради НБУ, спеціально для Главреду
Хто такий Віталій Шапран
Віталій Шапран - економіст, фінансовий аналітик.
У 2007-2018 рр. працював головним аналітиком одного з провідних національних уповноважених рейтингових агентств, у 2018-2019 роках обіймав посаду головного експерта з питань грошово-кредитної політики Секретаріату Ради НБУ.
У листопаді 2019 року був призначений Верховною Радою України на посаду члена Ради НБУ.
З травня 2020 року - член редакційної колегії міжнародного наукового економічного журналу VUZF Review (Софія, Болгарія). Також є членом громадських організацій: Українське товариство фінансових аналітиків (УТФА) та Українська професійна асоціація із захисту інвесторів, кредиторів і страхувальників (УПАЗІКС). Має науковий ступінь PhD, який визнано в ЄС.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
