Хезболла 18 березня відмежувалася від Росії, заявивши, що жоден її боєць в Україну не поїде, а Лукашенко в цей день відмежувався від ядерної зброї, скромно сказавши, що вона йому ні до чого. Ніхто Лукашенко за язика не тягнув, і його думка давно нікого не цікавить, бо всі знають – все вирішує Москва, а не він. Але Лукашенко, який викреслив без'ядерний статус зі своєї нової конституції для Білорусі, навіщось вирішив виправдатися.
Навіщо – не складно зрозуміти, оскільки наступного дня територію України залишив останній із 11-ти співробітників посольства Білорусі. В цей же день українська розвідка виклала у відкритий доступ фото понтонної переправи через Прип'ять у білоруському місті Петрикові поблизу Мозиря, яку звели російські сапери, і скупчення військової техніки біля неї. Від Петрикова до кордону з Україною по прямій 60 км. Якщо пряму продовжити, то на ній виявляться Коростень і Житомир. Задум ра**истів нескладно зрозуміти – вони планують атаку на ці міста, щоб наростити ширину свого угруповання на захід від Києва.
На підтвердження цьому росавіація 19 березня завдала ударів по містечку Народичі, селам Пісківка, Мигалка і Привар на Житомирщині. Село Привар було повністю знесено вогнем вертольотів. У Народичах літак ра**истів знищив зерносховище. Село Будо-Вороб'ї поблизу Малина піддалося артобстрілу ра**истів із боку окупованого Іванкова.
Всі ці населені пункти розташовані між зазначеною лінією і угрупованням ра**истів на захід від Києва, командування якого побоюється опинитися в "котлі" після недавніх боїв. Тому противник поки що відклав ідею негайного штурму Києва. Він прагне розширити площу зайнятої території, щоб відчувати себе в безпеці, уникнути неприємних сюрпризів від Збройних сил України і ґрунтовно підготувати облогу і штурм Києва за зразком Маріуполя. Якщо Маріуполь і Харків ра**исти методично руйнують, то Київ, точніше його центральну частину, вони поки що воліють зберегти без сильних пошкоджень для картинки свого параду.
Їхній план – повністю заблокувати Київ і примусити його до здачі після облоги, позбавивши продуктів, води, електрики і зв'язку. Оскільки взяття Києва вони планують до 9 травня, то не поспішають, готуються ґрунтовно, щоб зменшити свої втрати, які і так перевершили всі їхні очікування. У Кремлі вже змирилися з думкою, що бліцкриг провалився і готові до того, що війна триватиме ще місяць-два.
Відносно Харкова і Маріуполя у них інші плани. Обидва ці міста як великі промислові центри їм не потрібні. Власне, одна з цілей війни, розпочатої в 2014 році ра**истами, – знищення української металургії. Економічним знищенням її РФ зайнялася ще з кінця 1990-их. Здійснювалося це двома методами. Перший – максимальний розрив виробничих зв'язків і створення в Поволжі власного виробництва труб та іншої номенклатури металургії. Другий – скупка за безцінь підприємств на Донбасі з метою їх ліквідації, чому багато в чому сприяли Янукович і його партія. Наочний приклад – Лисичанський содовий завод – одне з двох найбільших підприємств цього типу в Європі. Він був куплений росіянами, закритий, а частина обладнання вивезена і встановлена на конкуренті в Башкортастані. Війна дозволяє ра**истам остаточно добити те, що вони не змогли знищити іншими методами.
читайте такожСтрахи Лукашенка: чому батько не поспішає відправляти в Україну свої війська
Після знищення промисловості Маріуполь як порт втрачає для них свою цінність, тому вони нічим не обмежують себе, знищуючи його. Оскільки Маріуполь – ще й символ українського опору, то ра**исти знищують його з особливим садизмом. Причому не тільки будівлі, а й людей. Стратегічний їх план для південного сходу України – переселення половини його жителів у РФ і розміщення їх там дрібними групами по всій території. Факти примусового переселення в РФ з Донецької області вже зафіксовані. Геноцид українців, який Москва проводила 300 років, входить у нову фазу.
Для постановки геноциду на індустріальні рейки Москві вкрай важливо захопити Київ як столицю України і завести в нього своїм гауляйтером якогось Януковича, Азарова або Царьова. Рашисти вже зробили висновки з провалу бліцкригу і своїх поразок і тепер готуються до захоплення Києва більш ретельно. Настільки ретельно, що зводять понтонний міст через Прип'ять у Білорусі, що веде до лісу. Це резервний шлях для потайного перекидання військ на випадок, якщо українська армія почне наносити попереджувальні удари по військових колонах ра**истів на автотрасах Білорусі, коли ті спробують наступати на Коростень і Житомир.
У зв'язку з цим Лукашенко і став терміново розповідати, що йому не потрібна ядерна зброя. Він правильно розуміє, що війна неминуче переміститься на територію Білорусі, і він єдиний її житель, який відкрив війні двері, запросивши росармію на спільні навчання для нападу на Україну і бомбардувань її міст і сіл. Якщо у Путіна йде "військова операція", то у Лукашенка досі тривають" спільні навчання" для захисту від НАТО, яке на війну з ним і РФ все ніяк не виходить. Він також правильно розуміє, що всі його плани на московський трон вже поховані війною, а Білорусь все більше беруть у свої руки вояки і чиновники з РФ з кадирівцями. Сам Лукашенко при них перетворився всього лише на начальника ЖЕКу, який на першу вимогу окупантів несе їм їжу і комунальні послуги. Підвищення йому не світить, зате світить трибунал у Гаазі, і Лукашенко спішно вибудовує собі алібі, що до розв'язання третьої світової війни він не причетний, принаймні, в її атомній частині.
читайте такожБомби можуть повернутися бумерангом на голови росіян: як жителям Росії зупинити війну
Ця суєта Лукашенка має очевидні причини. Як при спробі наступу ра**истів на Коростень і Житомир, так і при їх вигнанні з-під Києва бойові дії однозначно перемістяться на територію Білорусі в силу їхньої логіки. Перешкодити цьому Лукашенко ніяк не зможе.
Після поразки РФ у війні сховатися безслідно він теж не зможе, оскільки його московські друзі не без задоволення видадуть його в Гаагу, щоб заробити бонуси. Не без задоволення, оскільки давно мають на нього зуб за його різну багатовекторність, в тому числі і з цінами на молоко і картоплю. Для них Лукашенко не свій, а попутник, якого ані краплі не шкода здати в Гаагу. До Лукашенка це, нарешті, дійшло, і він почав про всяк випадок метушитися. Ймовірно, він скоро попроситься у Кремля у відставку, щоб спробувати піти від будь-якої відповідальності, як це зробив у 2014 році Янукович.
Сергій Климовський, блогер, кандидат історичних наук
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
