Хвороба Лукашенка - спектакль для росіян і Путіна

Лукашенко опинився у непростій ситуації. Путін програє війну в Україні, і це може статися вже найближчим часом, тому постає питання, як Лукашенку дистанціюватися від злочинів, скоєних разом із російським лідером. От Лукашенко і намагається грати в свою гру, відмежовуючись від агресивних дій Росії. Саме тому він неодноразово пропонував Мінськ як майданчик для переговорних процесів між Байденом та Путіним або між Зеленським та Путіним, а також третім сторонам. Крім того, він намагався заручитися підтримкою Сі Цзіньпіна. Іншими словами, Лукашенко всіляко намагається підстелити собі соломку, щоби, коли Путін програє війну, мати змогу заявляти, що він виступав у ролі миротворця.

Проте Путін сьогодні вимагає від Лукашенка конкретних дій, причому не тільки в сенсі підтримки стратегії та політики Кремля, проведення спільних військових навчань, передачі певної військової техніки Росії, надання можливості розміщувати на території Білорусі балістичні ракети та російські літаки з "Кинджалами" – весь цей набір і так є, "бацька" тут співучасник. Лукашенко уникає іншого – втягнення білоруських військ у війну. Він сподівається пропетляти, не втягнутися в реальну війну та переконати інших, що він, навпаки, стримував Путіна від чергового вторгнення через територію Білорусі в Україну, а також намагався запобігти розміщенню ядерної зброї на білоруській території. Таким чином, він збирає аргументи на свою користь. Та йому це не вдасться, тому що він допомагав втілювати агресивну політику Путіна щодо України та скоїв величезну кількість злочинів разом із ним.

Таким чином, відбувається гра між Лукашенком і Путіним. Останній чудово усвідомлює, що між ними більше немає довіри, і вони не можуть виступати єдиним фронтом. Лукашенко став вельми ненадійним союзником, тож Путін намагається контролювати "бацьку" та його оточення: секретаря Ради безпеки і оборони Білорусі, міністра оборони, а особливо голів білоруського КДБ та підрозділів спецпризначення, які орієнтуються на російські спецслужби, а, значить, на Російську Федерацію. Всі ці люди зациклені на своєму російському керівництві, мають потужну фінансову підтримку Росії та власні установки агресивної структури, яка може діяти в будь-яких умовах і проти будь-якого противника. Лукашенко чудово розуміє, що він не повністю контролює процес.

Особливо по Лукашенку вдарив намір Росії розмістити тактичну ядерну зброю на території Білорусі. Попри заяви Лукашенка про те, що це позитив для його країни, за моєю інформацію, він не зрадів цьому, бо розуміє, що такий крок може означати кінець для нього. Адже в такому разі проти Білорусі може діяти не тільки Україна, але й НАТО, бо ядерна зброя становить небезпеку для країн Альянсу. А це вже не жарти, це серйозно.

Тож, звісно, Лукашенко міг занедужати, як будь-яка людина, але так само це може бути просто його гра. Він навіть не збирався їхати на 9 травня до Москви, але Путін сказав Лукашенку та всім лідерам країн СНД, що вони мусять прибути на парад, інакше це матиме для них та їхніх країн серйозні наслідки – економічні, енергетичні, фінансові й оперативні. Як ми бачили, майже всі зібралися в Москві, не посмівши не послухатися Путіна. Але це був останній парад, коли всі ці лідери приїздили.

Рекомендуємо:

Влада Путіна, як шагренева шкіра, все сильніше і сильніше стискається

Лукашенко – це окрема історія: там не важливо, хворий Лукашенко чи ні, живий чи мертвий, він повинен бути присутнім на параді. От Лукашенко і прибув. Припускаю, що він не стільки хворів, скільки демонстрував, що йому зле, що він недієздатний.

Ця гра потрібна Лукашенку, аби мати змогу не підтримувати конкретними діями агресивну поведінку Росії і певний час зачекати, щоб побачити, що буде на фронті, коли ЗСУ почнуть контрнаступ. Вичікувальна позиція Лукашенка, звісно, не подобається Путіну. Та Лукашенко обрав свій шлях, і хвороба (справжня або вдавана) дає йому змогу взяти паузу та не брати активну участь у військових операціях Росії.

Зверніть увагу, Лукашенко ніколи не допускав, аби замість нього хтось виступав, зокрема, перед білоруськими військовими і на День прапора, а тут раптом на одному заході виступив міністр оборони, на іншому – прем’єр-міністр. Таким чином, офіційно підкреслили, що Лукашенку зле. Більше того, навіть було повідомлення про те, що він відвідав клініку, де пройшов обстеження. Наголошую, про такі речі ніколи не повідомляється, це робиться таємно. Як правило, лікарі та інші спеціалісти приїжджають до Лукашенка в його резиденцію, де є потужний медичний центр, тому немає сенсу везти його кудись у клініку.

А зараз підкреслено намагаються показати, що Лукашенку зле. Спочатку на параді показали, що він ледь рухається, потім – що він їздить у клініку. Таким чином, наголошується на слабкості Лукашенка.

Вся ця вистава – не для білорусів, а для росіян і Путіна. Саме їх намагаються переконати в тому, що Лукашенко зараз нездатний бути активним, зокрема, активно підтримувати агресивні дії Росії. Особливо на випадок якщо Путін готує операцію проти України з використанням тактичного ядерного озброєння або захоче вдруге вдарити з території Білорусі.

Втім, Лукашенко міг занедужати через певні дії росіян, до яких вони могли вдатися, побачивши його ненадійність, виляння, спроби ухилятися від спільних із Росією дій щодо України та намагання позбутися залежності від Путіна. Та й сам Путін бачить, що покладатися на Лукашенка зараз не можна. Традиційні методи діяльності російських спецслужб відомі всім, і до них вдаються за вказівкою президента Росії. Так Москва позбувається своїх опонентів або й друзів, які насмілилися не виконувати вказівки росіян або зрадити.

Лукашенко чудово розуміє загрозу для себе. Що би там не було з ним насправді, він використовує цю ситуацію, аби зберегтися фізично та політично, не втягнувшись у війну або ядерне протистояння.

У найближчі дні й тижні буде видно, які перспективи в Лукашенка. Якщо йому стане гірше, це буде означати, що його проблеми зі здоров’ям, найімовірніше, були результатом дій Росії. Якщо він просто певний час не проявлятиме активність через погане самопочуття, всю цю історію можна буде вважати його грою, аби витримати паузу і не підтримувати активно Росію. А далі він зорієнтується по ситуації, наскільки буде програшною позиція Росії на полі бою, наскільки успішно діятимуть ЗСУ і наші партнери по всіх напрямках.

Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред