До спекулятивної тези про те, що "в Росії багато нормальних людей, які проти війни, не можна всіх під одну гребінку...".
Залишаючись у Росії, можна лише єдиним способом висловити свій протест проти війни. І це не мітинги і пікети, які не завдають жодної шкоди системі. Більше того – вони завдають шкоди самим мітингувальникам. Їх калічить відгодована фашня – ну, і кому від цього гірше?
Єдина дієва мирна форма опору – припинити працювати на фашистську економіку. Оголосити безстроковий страйк. Масово. Не ходити на роботу і не платити ні за що. Відрізати себе від фашистської держави повністю.
читайте такожУкраїнці можуть погнати Путіна до Уралу: чому війна скоро закінчиться
Питання "як таке можливо?"не приймаються. Населення саме поставило себе і українців у положення "неможливості". Аргументи "треба ж утримувати сім'ю, годувати дітей, платити за квартиру і якось забезпечувати..." – все це фтопку. У 2018 році я говорив про безстроковий мирний страйк – куди мене послали всім згуртованим колективом?
Російські бомби хреначать усіх підряд. Вони не розбирають жінок, дітей, людей похилого віку – мочать усіх. Ваші бомби руйнують будинки і квартири. Ви позбавили українців житла взагалі. Адже вас не колише, що відчувають матері, які втратили своїх немовлят під бомбардуваннями? – Тому що це входить в людожерське меню війни. От і з приводу вас – нікого не трясе, як ви будете викручуватися в ситуації, що склалася.
читайте такожЧому Путін поспішає вийти з війни
Продовжуєте ходити на роботу і підгодовувати фашистську економіку? – Значить, ви фашисти, що підтримують щільні відносини з державою, що розв'язала цю війну.
І коли бомби повернуться бумерангом на ваші голови, ніхто не буде думати про вас і ваших дітей. Ваші горе і страждання будуть сприйматися в усьому світі як акт справедливої відплати. На війні як на війні. Тим більше, що цю війну почали саме ваші правителі, яких ви зассяли повалити.
Олександр Сотник, головний редактор незалежного суспільно-політичного каналу Sotnik-TV, російський журналіст, письменник, публіцист
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред