Бос босів і війна сімей.
Після призначення Дмитра Патрушева віцепрем'єром і внесення кандидатури Бориса Кавальчука на пост глави Рахункової палати стає зрозумілою конфігурація сучасної російської влади. Вона копіює структуру італійської мафії. Це конгломерат ворогуючих мафіозних сімей, які контролюють різні території та фінансові потоки. Над усім цим - бос босів босів мафії. Він - вища інстанція під час вирішення конфліктів і переділу повноважень між сім'ями.
Отже, бос босів мафії - Путін. А головні мафіозні родини, які останнім часом посилилися:
1. Патрушеви. Контроль над Радою Безпеки, через неї вплив на інші силові структури. Частковий контроль над ФСБ, а через неї вплив на великий бізнес. Вплив на роботу уряду, насамперед у сфері сільського господарства та екології.
2. Ковальчуки-Кирієнко (блок сімей). Контроль над внутрішньою політикою, кадрами, пропагандою та ідеологічною сферою. Частковий контроль над електронними та інтернет-медіа. Управління сімейним бізнесом Путіна (банк "Россия" тощо). Контроль над Росатомом, РАН, Лукойлом. Вплив у ФСБ (через першого заступника Сергія Корольова тощо). Це найбільш перспективне угруповання. Якщо Бориса Ковальчука призначать головою рахункової палати (а це практично неминуче), його сім'я триматиме пальці на горлі у всіх інших, представники яких раптом можуть виявитися розтратниками і розкрадачами за даними перевірок РП.
3. Чемезови. Істотний контроль над роботою уряду (через Мантурова тощо). Управління всім російським ВПК. Вплив у ФСБ і АП.
Інші впливові сім'ї Ротенбергів, Сєчіна, Тимченка тощо зараз дещо відтіснені на другий план.
Бос босів мафії старий, а сім'ї конфліктують між собою. У міру піднесення трьох перших сімей, інші їх ненавидітимуть дедалі сильніше.
До того ж Патрушеви і Ковальчуки явно націлилися привести до влади після Путіна своїх нащадків. Перші ставлять на Дмитра Патрушева, другі - на Бориса Ковальчука. У Чемезова троє синів, усі при справах і посадах. Щоправда, вони уславилися мало не лібералами. Наразі це очевидний мінус, однак при зміні ситуації, коли потрібно буде рухати у владу когось прийнятного для Заходу, це може стати, навпаки, великою конкурентною перевагою.
Конфлікт між цими родинами в боротьбі за владу неминучий. Інші сім'ї також прагнутимуть перешкодити їхньому піднесенню.
Коли Путін ослабне, почне програвати свою безглузду криваву війну, сім'ї зжеруть його, а потім накинуться одна на одну. На Росію чекає мафіозна внутрішня війна в стилі Чикаго 30-х років.
Апдейт. Щойно Путін зняв Патрушева-старшого з посади голови Радбезу. На його місце призначено Шойгу, а на місце Шойгу - сеченівський Білоусов. Путін тасує колоду, намагаючись послабити перші сім'ї.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
