Президент України Володимир Зеленський під час візиту президента Польщі Анджея Дуди заявив про домовленість з Польщею про двосторонню угоду, яка має спростити перетин кордону між країнами.
Дехто вже поквапився назвати інтеграцію Польщі та України федерацією, новою Річчю Посполитою, де не вистачає лише Литви. Насправді рівень такої інтеграції очікуваний і історично виправданий. Нам, особливо після початку гарячої фази війни 24 лютого, вдалося зняти усі історичні протиріччя, які існували між Польщею та Україною (хоча вони не зникли).
Можливо, через Польщу нам пізніше вдасться забезпечити швидку інтеграцію до ЄС. Не виключено і закріплення на якомусь етапі і квазіфедеративних відносин, однак оцінювати їх на основі форм державності 19 століття хибно. Бо нинішня інтеграція передбачає інтеграцію на певних щаблях, без переходу на політичний рівень.
Горизонтальне проникнення, про яке заявили глави держав, на користь обом країнам. Звичайно, що при цьому виникають ризики втрати працездатного населення, яке може виїхати до Польщі, але з іншого боку саме Польща показала себе братньою країною по відношенню до України і це глибше, ніж міждержавні відносини - тепер їх просто підганятимуть під міждержавну єдність.
Польща неодноразово підкреслювала готовність сприяти Україні у захисті від Росії. Фактично у нас уже створився альянс, адже Польща стала не лише нашим тилом, але й основним партнером для модернізації військ, логістичним хабом для підтримки людей, які виїхали з України - левова частка "соціалки" лягла саме на плечі Польщі.
Але при цьому Польща не бере участі у війні в Україні як суб’єкт, не дивлячись на те, що вона відкриває свій кордон і передає нам озброєння.
Росія вже кілька разів говорила про те, що розглядатиме польську територію як території передислокації військової допомоги Україні і залишає за собою право нанесення превентивних ударів по конвоях. Це не виключено, бо спровокувавши якийсь інцидент у Калінінграді, Росія може завдати ударів саме по польській території. Однак тоді вибір того, що вважати агресією проти держави-члена Альянсу, що захищена статтею 5 Статуту НАТО, стоятиме вже не стільки перед Польщею, а перед США і НАТО в цілому.
Відповідно, навряд чи Росія на даному етапі війни застосує пряму агресію проти Польщі - це може мати гібридний характер, через що, наприклад, може виникнути питання про те, чи розглядати як агресію терористичний акт на залізниці і як на нього реагувати. Адже, на відміну від військового керівництва Альянсу, є великі сумніви у тому, що політичне керівництво здатне на ефективне і правильне реагування. Тому Польща наразі знаходиться під загрозою, так само як і балтійські країни, а також Фінляндія та Швеція, що подають заявку на вступ до НАТО.
читайте такожВійськовий ексцес, або Чому Путін прямо не зможе напасти на Польщу чи ЛитвуКрім того, Польща зацікавлена у швидкій модернізації своїх сил отриманням нової техніки від США, яка б забезпечувала відносну готовність Польщі протистояти російській агресії, а також у перемозі України. Саме тому вона готова докластися до неї максимально - економічно, політично, а за потреби - і військово.
Але на даний момент навряд чи усі заяви та політичні рішення щодо співпраці України з Польщею істотно вплинуть на той режим протистояння, що існує між Варшавою і Москвою. Після того, як Варшава заблокувала діяльність посольств, унеможливила просування наративів, закрила усі канали і локалізувала можливих агентів впливу Росії, можна говорити, що усі можливі межі уже перейдені і окрім силового впливу на Польщу у РФ варіантів більше немає. Тому, скоріше за все, на деякий час усе залишатиметься на поточному рівні, принаймні, до переходу на новий етап війни.
Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
