Частина мирних домовленостей: чи відбудуться вибори в Україні у 2025 році

Заборонити розмови про вибори неможливо. Нинішня актуалізація цих дискусій пов’язана з кількома факторами. Це вже другий масштабний випадок, коли тема виборів обговорюється так активно. Перший раз така дискусія була наприкінці 2025 року, в очікуванні президентських виборів, коли поставало питання, чи варто їх проводити під час війни.

Зараз ажіотаж навколо виборів безумовно пов’язаний із Трампом і прогнозами щодо завершення війни. Ви, мабуть, пам’ятаєте, як дехто передбачав завершення гарячої фази війни до 30 грудня, інші говорили про 20 чи 25 січня. Очевидно, що ці прогнози не справдилися, але такі очікування відносно швидкого завершення війни є і у частини суспільства. За даними деяких соціологічних опитувань, приблизно 45–47% людей все ще вірять у швидке завершення війни. У політиків, які керуються інстинктами, такі очікування ще сильніші: якщо вибори стануть можливими, треба бути готовими, щоб не втратити час. Вони починають активізацію своєї діяльності, навіть якщо розуміють, що вибори не відбудуться найближчим часом. Для декого це також політична технологія, яка дозволяє тримати своїх прихильників у тонусі, не дати їм "розбігтися" або перейти до інших сил. Це особливо важливо зараз, коли потенційно можуть відбутися місцеві вибори.

Крім того, вибори — це питання фінансів. Під час виборчих кампаній політичні сили мають можливість збирати кошти, і для багатьох із них це є важливим джерелом підтримки в умовах війни. Навіть теоретична можливість виборів стимулює їх до збору фінансів.

Головна причина нинішнього ажіотажу — очікування завершення війни. Весною виборів точно не буде, адже прогнози про швидке завершення війни не справджуються. Але якщо Трампу вдасться завершити війну навесні, можливо, восени буде скасований воєнний стан, і тоді проведення виборів стане реальним. Це, звісно, ідеалістичний сценарій, але певна ймовірність такого розвитку подій існує.

Рекомендуємо:

Вже існує документ і конкретна дата: коли відбудуться вибори в Україні - Кошель

Щодо виборів: за Конституцією України восени мають відбутися місцеві вибори. Якщо активна фаза війни завершиться і воєнний стан буде скасований, то саме місцеві вибори мають бути проведені першочергово, принаймні на підконтрольних територіях. У деяких регіонах це питання вже давно нагальне через відсутність кворуму в місцевих радах та проблеми з депутатським корпусом.

Президентські вибори також є важливим питанням. З точки зору економії коштів і організаційних ресурсів можливо, що всі вибори — місцеві, парламентські й президентські — проводитимуть одночасно. Однак громадські організації, які займаються виборчим процесом, ставляться до такого підходу критично, адже це може ускладнити організацію виборів і створити додаткові ризики для маніпуляцій.

Попит на оновлення влади є хоча б у частини суспільства. Ймовірно, наші міжнародні партнери також наполягатимуть на цьому. Існують навіть чутки, що проведення виборів може бути частиною мирних домовленостей.

Втім, головною проблемою залишається проведення парламентських виборів, адже вони вимагають серйозної організації та ресурсів.

Щодо президентських виборів, проблема виникає перш за все з організацією голосування за кордоном. Зокрема, є проблема забезпечення голосування для вимушених переселенців. Усередині України це менш критично, адже вони можуть проголосувати за місцем тимчасового проживання, така можливість наразі є. Головне — оновити Реєстр виборців, що буде потребувати перереєстрації. Це може затримати підготовку до виборів, адже, за різними оцінками, на оновлення реєстру потрібно від кількох тижнів до кількох місяців. Адже частина виборців залишилася на окупованих територіях, інші виїхали за кордон, а багато хто змінив місце проживання в межах України. Тому поновлення Реєстру виборців є критично важливим. Що ж до голосування за кордоном, це найбільш складне питання.

Є три базові варіанти, і кожен із них має свої проблеми.

Перший - голосування в дипломатичних установах. Це класичний варіант, але зараз виникають труднощі через значну кількість українців за кордоном. Раніше можна було організувати голосування для кількох десятків тисяч людей, максимум до 100 тисяч. Нині, коли за кордоном перебувають мільйони українців, це організаційно неможливо. Навіть якщо припустити, що голосуватимуть тільки 500 тисяч, забезпечити це через дипломатичні та консульські установи просто нереально.

Другий - електронне голосування. На перший погляд, це може здатися простим рішенням, але є багато ризиків. Категорично проти електронного голосування виступають опозиційні сили, адже існує ймовірність втручання Росії, яка може атакувати або навіть зламати систему. Останнім часом були приклади атак на державні реєстри. У 2014 році також були спроби символічного втручання в інформаційні системи під час виборів. Крім того, громадська думка наразі також переважно негативно ставиться до цієї ідеї.

Третій - поштове голосування. Ця система використовується в деяких європейських країнах, але в Україні її ніколи не застосовували. Є певні організаційні труднощі, які потребують ретельного опрацювання. Проте за підтримки європейських партнерів цей варіант можна розглянути.

Ми вже бачимо, що однією з причин проведення виборів є необхідність зняти основу для однієї з потужних російських інформаційно-психологічних операцій. Йдеться про тезу щодо нібито нелегітимності української влади, мовляв, вибори не проводили тощо. Це важливий аргумент на користь виборів.

Однак існує проблема: під час переговорів Росія, ймовірно, буде тиснути на Україну за кількома ключовими напрямами. Серед основних вимог можуть бути:

• Демілітаризація — скорочення українських військ і озброєння.
• "Денацифікація" — легалізація Московського патріархату, повернення російської мови на офіційний рівень, скасування закону про декомунізацію, відмова від героїзації Степана Бандери тощо.

Зокрема, значна увага може бути приділена реабілітації та легалізації проросійських політичних сил. Це один із головних потенційних ризиків. У суспільстві є категорична опозиція до цього, адже проросійські партії, як-от ОПЗЖ та інші, уже заборонені.

Проте неминуче виникне дискусія про те, чи варто допускати до виборів осіб, які обиралися за списками або представляли проросійські політичні сили. Поки що законодавчої заборони на участь таких осіб у виборах немає, хоча є відповідні законопроєкти. Це буде дуже гостра й контроверсійна тема в підготовці до виборів.

Росія, зі свого боку, ймовірно, вимагатиме легалізації проросійських політичних сил як однієї з умов припинення війни. Однак українська делегація, швидше за все, буде категорично проти. Подальший результат залежатиме від воєнної ситуації, ходу переговорів і позиції партнерів, зокрема США, які загалом підтримують ідею проведення виборів в Україні після війни.

За оцінками різних моніторингових організацій, які займаються виборчим процесом, а також політиків, депутатів і представників ЦВК, для підготовки виборів потрібно приблизно півроку. Якщо, умовно, війна завершиться навесні, наприклад, у квітні або травні, то, враховуючи конституційні терміни проведення місцевих виборів, можна буде спробувати встигнути підготувати все необхідне до кінця року. Однак попереду багато роботи: ухвалення законодавчих змін, вирішення питань фінансування виборів, пошук ресурсів, оновлення реєстру виборців тощо. Основна проблема полягатиме в організації голосування, особливо для тих, хто перебуває за кордоном, а також для військових.

Таким чином, навіть за складних умов організація виборів є можливою, хоча і потребуватиме значних зусиль.

Безумовно, потреба у виборах є. В суспільстві існує запит на оновлення влади як на місцевому рівні, так і в парламенті. Окрім того, вибори не проводилися своєчасно через воєнний стан, і їх необхідність стає очевидною після завершення війни. Якщо після війни зникнуть зовнішні та внутрішні обмеження на проведення виборів, то громадськість і опозиція активно вимагатимуть їх організації. Значна частина суспільства, особливо після завершення війни, підтримує ідею виборів, адже це відповідає запиту на оновлення влади.

Під час війни проведення виборів неможливе через безпекові ризики, а також через загрозу внутрішнього розколу. Проте після війни ситуація змінюється, і вибори стають важливим механізмом стабілізації.

Одним із головних завдань виборів є зняття соціальної та політичної напруги, яка накопичувалася під час війни. Після війни в суспільстві неминуче виникнуть суперечки щодо будь-якої мирної угоди, яка, ймовірно, включатиме певні поступки. За опитуваннями, близько третини населення критично ставиться до будь-яких угод із Росією.

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента", спеціально для Главреду

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред