Чеченія (не Чечня), Ічкерія – найважливіший регіон на Кавказі. Якщо там спокійно – Кавказ спокійний, якщо ні, то Кавказ вирує. На Кавказі найважливіший народ для імперії, народ – бунтівник – чеченці. Якщо за часів царизму війна тривала 25 років і втрати Росії були незрівнянно вищі, ніж у війні з Францією. Як довго це триватиме – я не знаю. У Росії не тільки майбутнє, у неї і минуле непередбачуване. Там кожен цар (а в Росії лише царі) пише свою історію, і тоді найбільша увага приділялася чеченцям. За радянських часів в союзних республіках районні відділи КДБ були тільки в районах, які мали зовнішні кордони, а у нас тоді не було зовнішніх кордонів, але ми були єдиною республікою, де такі відділи КДБ були в кожному районі.
Як Сталін став "царем"? Тоді була Закавказька Республіка, Грузія, Вірменія, Азербайджан заявили про незалежність, проголосили суверенітет. На Північному Кавказі була проголошена Гірська Республіка, і тоді потрібно було Закавказзя, щоб підперти Північний Кавказ. Тоді ще не було поняття "злодій в законі" і говорили, що Сталін шляхом маніпуляцій прийшов до влади, але я думаю, що його висунули у владу. Точно так само сьогодні з Шойгу – кажуть, що його знімуть з посади, називають фанерним генералом і ображають. Але чому його тримають на посаді? Він – тувинець, а Тува була приєднана до СРСР ще у військовий період. На Далекому Сході тувинці в сучасній Росії вважаються кримінальним народом. Виходячи з цього, його і тримають. А якщо його зняти, що станеться – Тува може в будь-який момент збунтуватися. На початку 90-х, в кінці 80-х у Туві відбувалися події, які загрожували розвалом Далекому Сходу. Там ще є буряти, які теж мріють про суверенітет. Їх розділили між чотирма суб'єктами, хоча це єдиний народ. Точно так само відбуваються події і на Кавказі, і в той час Сталін там з'явився не просто так. Зараз Закавказзя, а саме Азербайджан і Вірменія зчепилися через Нагірний Карабах, хоча згідно з міжнародним правом це – суверенна територія Азербайджану. Проте, поки "миротворці" Росії там присутні, а конфлікт триває, Росія має там владу. Грузія, по суті, знаходиться в режимі внутрішньої окупації, де Іванішвілі через його квазіпартію контролює Грузію. На Північному Кавказі очікування і тому, хто знаходиться там при владі, будуть робити будь-які преференції тільки для того, щоб він контролював ситуацію. Це не данина, це плата за лояльність, якою користується Кадиров. Він не дуже розумний і не освічений, але він діє інтуїтивно (або у нього є хороші радники). І тому я б не здивувався, якщо Пригожин або Кадиров стануть президентом Росії.
(...)
По-перше, у нас за дві війни вбито понад 300 тисяч наших співгромадян, при тому, що населення на момент початку війни становило близько 1 200 000. Тобто кожен четвертий з нас убитий.
По-друге, коли ми воювали, весь світ спокійно спостерігав. Зараз Україні все в тій чи іншій мірі допомагають, або хтось нишком допомагає Росії. Нам ніхто не допомагав, всі допомагали Росії. Ви, напевно, не в курсі, що Росії видавали кредити, надавали військову та іншу допомогу для війни проти нас. Тепер чеченці, на щастя для нас, стали розумнішими і навчилися чекати.
Я знаю одне – якщо там щось трапиться, то це буде одномоментно, різко і несподівано для всіх. Може виникнути іскра, як в загазованому приміщенні, і спровокує вибух. Там не буде ніякого перманентного переходу – це неможливо, оскільки накопичилося дуже багато злості. І цього я боюся, тому що найчастіше страждають невинні, адже винні сховаються десь в Дубаї. Я не впевнений, що вони потім залишаться живими, тому що зараз немає такого куточка, де немає чеченців. Але якщо цей режим впаде, то мені навіть страшно уявити, що буде.
Муса Таїпов, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
