Чого чекати після відставки Джонсона: важливі наслідки

Відставка Джонсона (здавалося, що він зможе пропетляти) – це наочний приклад умов, в яких працює Міноборони.

Британія - найважливіша країна для нас. Обсягами допомоги і - що важливіше - лідерством. Багато всього сталося завдяки не тільки інституційному, а й персональному лідерству Джонсона, а також Міністра оборони Бена Воллеса.

Воллес - один з небагатьох суб'єктних міністрів оборони, який може реально прокачати якесь питання від ідеї до реалізації із залученням декількох країн.

Глобально на підтримку України ця тяганина не повинна вплинути, але вона може позначитися на темпі прийняття і реалізації важливих рішень в найближчі місяці. Що для нас критично. Гинуть наші люди.

Фахівці вже розібрали кілька сценаріїв врегулювання урядової кризи в Лондоні. Там є більш сприятливі і менш сприятливі для нас. Не вгадаєш. Може виникнути ситуація, що восени і в США, і в Британії будуть політичні битви. Україна буде займати в них якесь місце, але акцент все одно на локальному порядку.

читайте також"Джонсон стоїть за обстрілами Бєлгорода": в РНБО озвучили ТОП-3 фейки КремляЦе третя важлива країна за останні тижні, де додалося нервозності і непередбачуваності. Легкий мандраж пов'язаний не стільки з програмами допомоги, скільки з тим, що зараз взагалі за кадром – купівлею зброї.

Ми цю тему не педалюємо, але тільки допомоги зброєю для утримання поточних позицій і близько не вистачило б. Українські платники податків через бюджет значною мірою впливають на хід війни. Однак сфера настільки делікатна, що гроші вирішують далеко не все.

Всі важливі міжнародні контракти обтяжені політикою. А політичні пертурбації - це в кращому випадку втрата темпу. Часто - це раптові формальні обмеження. Так що зараз всі, хто працює з програмами імпорту та іншою міжнародкою, дзижчать і вдень, і вночі. Бо темпо-ритміка - це наше все зараз.

Чому це важливо - непрямі підказки даються на щотижневих брифінгах Міноборони, ЗСУ та представників інших сил оборони. Позначаються основні цифри за тиждень по броніках, шоломах, формі, взуття. За іншими позиціями ситуація подібна.

Суть в тому, що в березні-квітні Міноборони почало контрактувати циклопічні обсяги всього. Різне добро надходить з трьох джерел-іноземна матеріально-технічна допомога (питання переговорів), від українських виробників і від імпорту. Наголос був зроблений на те, щоб забезпечити гарантовані поставки з джерел, які ми самі оплачуємо і можемо контролювати.

За рахунок цієї тактики в травні у Сил логістики ЗСУ вже був щоденний вогнетривкий запас шоломів і броніків з розрахунку приблизно на 2 бригади. Зараз за індивідуальною броні запас міцності вже в 3-4 рази вище, що дає можливість маневру. Тобто, насичення бронею відбулося, до кінця року ритм поставок збережеться (бо є знос, потрібен резерв і т.д.), але зміниться структура: зросте частка українських виробників, які зараз розганяються.

читайте такожЧому відставка Джонсона - не кінець світуЧерез пару тижнів буде пригашена гострота з раціями (замовлені давно, тисячі штук, питання логістики) і по ряду інших важливих позицій.

За літньою формою (мої суб'єктивні відчуття) пожежа повинна вщухнути до кінця липня. Багато чого буде залежати від поставок найближчих 2-3 тижнів. Нагадаю, за позаминулий тиждень було поставлено 30к форми, за минулий 23,7 К.тобто, середній темп зараз – на "близько бригади" в день. Якщо приїде все планове, то буде стрибок.

Зимова форма також відшивається, вже десятки тисяч комплектів поставлені. Темп зростає.

Для розуміння контексту того, що відбувається в забезпеченні, подивіться, наприклад, інтерв'ю Сергія Притули Олегу Базару. Там чітко говориться про співвідношення обсягів, з якими працюють волонтери та МО. І де грунт для синергії. Знову повторю, що всі основні фонди працюють в контакті з Міноборони. Волонтери рятують за рахунок швидкості і гнучкості, Міноборони поступово закриває масштаби.

Ситуація з байрактарами це дуже наочно висвітила: Міноборони вже поставило десятки машин і законтрактувало на найближчі місяці ще десятки. Це питання не грошей, а виробничих потужностей. Точно так само зараз починають десятками приходити у війська українські дрони, які були законтрактовані навесні.

Тому критично витримати ритм. Щоб ніде не було провисання, і ситуація поступово вирівнювалася. Ритм дає можливість накопичувати ресурси. Контрнаступ неможливий без накопичення ресурсів.

Вузьке місце, яке маячить на горизонті – це відсутність грошей у країни. Пріоритетом була і залишиться зброя. Все інше може бути піддано оптимізації, скороченню і т.д. Це реальність, тут не повинно бути ілюзій.

Потік зброї йде паралельно із забезпеченням різною речівкою, паливом, їжею, харчуванням і т.д. приблизний обсяг на липень зрозумілий. Це дає певне відчуття, які можливості будуть у ЗСУ.

На підставі всього цього, можу обережно поділитися суб'єктивними прогнозами.

На фронті все дуже непросто. Моя особиста перекличка по периметру вказує - місцями вкрай важко. Тим не менш, ознак обвалу немає, грубо передавити у росіян не виходить.

Обсяг і характеристики зброї, які вдалося отримати, вже такі, що воно починає потихеньку балансувати ситуацію. Хаймарси вже навели шереху. Їх мало, але йде копітка робота, щоб стало більше.

Якщо за місяць прийде все, що повинно, до паритету ще буде величезна дистанція, у росіян все одно буде помітна перевага. Але у нас з'явиться можливість проектувати силу.

Враховуючи, що окупантам доводиться утримувати території, де населення нелояльне і трохи що намагається потикати в "визволителів" ножиком, навіть при номінальній чисельній перевазі росіяни будуть скуті.

Звідси істеричні заяви Путіна, що "ми ще серйозно не починали". Звідси підготовка економіки РФ до тотального переходу на військові рейки. Звідси жорсткий тиск на пюрера, щоб він вліз у війну і порушив нам логістику. Їм потрібна мобілізація всіх ресурсів.

Росіянам кров з носу необхідно в найближчі півтора місяці передавити масою. Економічно вони міцніші, ніж ми. Людей і зброї у них більше. Але для них також гостро стоїть питання темпу і ритму війни. Вони заважають нам, ми намагаємося перешкодити їм, загальмувати їх.

Людей треба навчити, провести злагодження, зброю підняти зі зберігання, доставити з Далекого Сходу і т. д.

Тобто, зараз війна переходить на рівень протистояння організацій на тлі (не)збігу змінних і складної перспективи з грошима. Співпаде так, що у нас буде значне число хаймарсів, а ворог ще не встигне розгорнути війська для нової фази – це одне. Якщо росіяни встигнуть набрати потужності - це інше.

Намагайтеся оцінити все в комплексі, тоді буде менше шарахань. Не потрібно буде панікувати від кожної чутки "завтра нападе Білорусь".

Якісь магічні події ситуацію ні в одну, ні в іншу сторону глобально не качнуть. Поки. Витрачайте душевні сили на формування особистого запасу міцності, як мінімум – емоційної.

Бережіть себе і близьких, наскільки це зараз можливо.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред