"Коли росіяни опинилися у вашому домі, іноді дуже важко змусити їх піти", - так нещодавно висловився держсекретар США Ентоні Блінкен, коментуючи ситуацію у Казахстані.
Я далекий від конспірології, аби з упевненістю говорити, що усі події у Казахстані - це добре спланована російська спецоперація, бо і для самих росіян той бунт став несподіванкою. Далі була розкрутка певних внутрішньо-кланових історій, за допомогою яких багатша частина клану здалася біднішій стороні і фактично вдалося усунути реального правителя, Нурсултана Назарбаєва, від контролю країни.
Насправді загроза прямого вторгнення Росії висіла над Казахстаном давно - ще 6 років тому в Актобе відбулася спроба створення казахстанського ЛДНР, коли у місто заїхала група так званих політичних туристів з РФ, які взялися вивішувати російські прапори, "менять власть" тощо, причому це відбувалося за підтримки певної частини місцевого населення. Але на той момент операція була зірвана, тому що Казахстан мав офіційну жорстку підтримку з боку Китаю, внаслідок чого Китай на саміті ШОС (Шанхайська організація співробітництва) змусив Росію взяти на себе зобов’язання щодо захисту територіальної цілісності колишніх центральноазійських республік, через що Росія не могла вторгнутися до Казахстану і відтоді постійно шукала привід.
Події, що відбувалися останнім часом, створили для Росії таку можливість. Адже Назарбаєв проводив політику, яка викорінювала російські інтереси у Казахстані - росіян усували від усіх сфер управління, від можливості брати участь у бізнесі. Але, у той же час, Казахстан почав ігнорувати побажання Китаю - тихо підтримував уйгурів, яких практично винищують у Китаї, і відкрито підтримував етнічних казахів, мільйони яких проживають на території Китаю і які масово тікали до Казахстану, де їм створювалися добрі умови для проживання.
Цілком імовірно, що на цьому фоні Росії вдалося домовитися з Китаєм - наприклад, Росія віддала під економічну експансію Китаю далекий Схід, а Китай, натомість, поступився Казахстаном, який мав для Росії особливе значення, адже його нерідко називають "черевцем" Росії.
Тому можливість російського вторгнення останнім часом наростала. Це помітно навіть у тому, що певна частина російських військ (які не оголошували в ОДКБ) перейшли кордон в Оренбурзькій області і вже чекали моменту, щоб узяти Казахстан повністю під контроль.
читайте також"Успіх" Росії в Казахстані може погіршити позиції УкраїниТим паче, що російські війська безпосередньо у сутичках чи так званій антитерористичній операції (а насправді - придушенні повстання) особливої участі не беруть - там усе роблять казахські військові. Тим часом російська армія захоплює ключові позиції, бере під контроль інфраструктуру, органи влади Казахстану і фактично створює такі ж передумови, які наразі є у Білорусі. Через це Казахстан буде змушений повністю змінити політику - тепер вона буде повністю у російському ключі, тобто йому доведеться відмовитися від незалежності своїх позицій.
Для Путіна основним було рано чи пізно захопити Казахстан і повернути його під свій контроль, бо він дуже жорстко віддалявся від Росії. І вони цього домоглися незаконно, адже механізм ОДКБ не дозволяє використовувати війська країн-учасників для придушення внутрішніх конфліктів. Це можливо лише для припинення зовнішньої агресії, і щоб хоч якось це формально виправдати, якраз і була вигадана історія про "зовнішніх терористів", які увійшли у Казахстан і проводили атаки. Але це зроблено дуже топорно, і неозброєним оком видно, що пошуком "терористів" займалися саме російські спецслужби.
Показова тут історія із затриманням киргизького джазмена, якого примусили на камеру говорити, що він безробітний і приїхав за 200 доларів "робити революцію" у Казахстані. Це робиться для того, щоб створити образ інтервентів, які здійснювали теракти у країні.
Запровадженням військ ОДКБ (читай - російських військ) "замазали" не лише Білорусь, а й Вірменію, яку тепер не можна називати країною, яка дотримується демократичних правил. Чи будуть виведені російські війська? Ні, не будуть. Хіба що виведуть лише ту частину, що офіційно зайшла по частині ОДКБ - це можуть робити демонстративно упродовж кількох наступних місяців. Усі ті, хто прилетів не на "Ілах", а увійшли через північний кордон і які зараз фактично окуповують країну, вони вже точно нікуди не підуть - формально їх припишуть до двох російських військових баз, які є на території Казахстану, але де факто це вже ні що інше, як окупація. І Токаєв вже після того, як здався Росії і закликав її ввести війська проти свого народу, не має жодних варіантів для відступу.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
