Ця тема набуває нової сили або після чергового злочину РФ, або після оголошення про передачу зброї, якої "ще мало". Ні, розповсюджені концепції "США зацікавлені у нескінченній війні" або "це все винуваті Зеленський/Порошенко, якби не вони, нам би вже дали Томагавки" не працюють. Все трошки інакше.
США і "партнери по НАТО" з 2014 по 2022 рік не постачали та не продавали нам важкого озброєння. І це при тому, що Порошенко і Зеленський про це багато разів просили в т.ч. продати. Чому? До 24.02 працювало 4 фактори. І кожен перейшов на період після 24.02 і тільки поступово нівелюється. Ще один додався після 24.
Перший - російське лоббі. І воно працювало добре з 2014 і до звільнення Бучі та Ірпеня. Саме тоді громадська думка побачила в Україні геноцид. І лоббі РФ стало токсичним.
Другий - страх, що технології потраплять до РФ, КНР, Ірану. Через корупцію в армії чи шляхом захоплення. І хоча історії про "продаж зброї" давно спростовані, страх, що зброю можна банально захопити, залишився. Хоча це вже дуже другорядне.
Третій - "Україна швидко програє". Американські аналітики, які прогнозували вторгнення, а) переоцінювали армію РФ; б) недооцінювали ЗСУ та Україну. Тому нам відводили ті самі 96 годин. Цей фактор нівелювали перемога під Києвом і - особливо - те, що ми в цілому витримали тиск на сході. Цей етап ЗСУ пройшло радянською, українською та легкою західною зброєю.
Фактори 1-3 послабилися. А ось четвертий і п'ятий - в процесі.
Четвертий - він додався - в Європі і США немає нескінченного парку техніки та боєприпасів. Це те, про що казав Залужний в інтерв'ю - ніхто не готувався до Першої Світової в 2022. Цю проблему вже вирішують, розгортаючи чи відновлюючи виробництво. Потрібний час - від місяців до року. Те ж саме - з навчанням. Зараз навчальні центри Німеччини та Британії працюють на повну.
П'ятий - страх ескалаціі + думка/віра, що з РФ можна домовитись. До 24.02 працювали а) формула "Крим це особлива історія, більше РФ нічого не треба", яку сама РФ популяризировала і б) побочка від "Мінських". Так, ми виграли ними час. Але Росія не полишала спроб запхати нам "ЛДНР" на своїх умовах. Інколи - за мовчазної згоди партнерів. І в цьому контексті постачання зброї - ескалація, яка закриває вікно для перемовин.
І цей фактор еволюціонував. Тому Україні зараз надається зброя, яка а) має протидіяти певному етапу ескалації; б) забезпечує наступальний потенціал для посилення "перемовної" позиції.
Так, може здатися, що ми і партнери увесь час "наздоганяємо", бо спочатку Росія завдає удару по інфраструктурі, а потім ми отримуємо ППО. Але є один нюанс. Ми на кожному етапі отримуємо зброю, яка нівелює перевагу РФ системно, а поле можливостей РФ звужується.
"Заморожування" та рубежі 23.02 - в минулому. Базою перемовин все більше артикулюють повну деокупацію. І ні, "з Росією усе зрозуміло" не є сильним дипломатичним аргументом. Як і наше бажання, щоб все відбувалося "скоріше". "Скоріше" теж хочуть країни Балтії - вони знають, що напад на них реалістичний крок "відчаю". Живі і інші страхи - ядерний, страх хаосу на місці Росії (про це - іншим разом). І завдання США та ЄС - поступове "примушення РФ до миру" шляхом "больового прийому".
Нам це "поступово" може здаватися нестерпним, бо коштує страждань та тисяч життів. У нас є привілей - ми можемо думати виключно про себе. А партнери вимушені думати про весь світ і свої суспільства. Які теж приносять жертви, допомагаючи Україні. Так, вони в тому числі допомагають собі. Але щоб ця думка вкорінилась, потрібен був час.
Так, рівень "терпимості" у кожної країни свій - тому Німеччина не дає наступальну зброю, але дала кращу з захисної і більше всіх енергообладнання. А хтось - готовий і наступальну. Бо немає ніякого "єдиного Заходу з погодженою позицією".
Є різні країни, які об'єднані (за великим рахунком самим Путіним) розумінням: а) РФ - кончена; б) РФ має програти; в) Україна має перемогти. І - головне - так думає наш головний партнер, до якого і полетів Зеленський. Тому все в нас буде. І ми переможемо.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
