Журналісти британського видання The Economist опублікували матеріал, у якому йдеться, що Росія до другої половини 2025 року може виснажитися по танках й іншій бронетехніці. Наводяться оцінки, згідно з якими Росія вже втратила щонайменше 3 тисячі танків, а нове виробництво на покриває наявного дефіциту. Зазначається, що виснаження щодо бронетехніки у найближчому майбутньому може змусити Путіна шукати тимчасового перемир'я, тому що росіяни не зможуть наступати.
Загалом це дуже оптимістична оцінка, і я поясню – чому.
У Росії є три можливості поповнення танками своїх військ.
Перша – модернізація танків. Друга полягає у виробництві нових танків. Третя передбачає знімання з консервації дуже старих танків. Усіма цими трьома шляхами росіяни рухаються паралельно. І навіть відносно старі танки використовуються на полі бою.
У матеріалі The Economist акцентується увага на тому, що у Росії проблеми з модернізацією танків як із основним джерелом танкового поповнення військ. І тут вони мають рацію: кількість танків, які можна зняти з баз зберігання і відновити до робочого рівня, зменшується. Не кожен танк можна взяти і модернізувати.
Проте з іншого боку, судячи з характеру бойових дій в Україні, наявність танків уже не є головною перевагою на полі бою. Ми бачимо вже не танкові битви, а підтримку танками піхотних штурмів. Тактика передбачає фактичне використання танків як артилерійських установок. У таких бойових діях можуть застосовуватися будь-які танки, навіть на кшталт Т-34.
Деякі експерти стверджують, що до 2025 року у Путіна закінчаться не лише танки, але й артилерійські системи, і тому він піде на перемир'я. Але для розуміння ситуації треба дивитися в цілому на ресурси і тактику противника. Технічні та людські ресурси у нього, як і раніше, залишаються.
Оцінки щодо того, що росіяни виснажуються щодо бронетехніки – це, швидше за все, спроба видати бажане за дійсне. Занадто оптимістична інтерпретація ситуації. Це як було з оцінками по ракетах, коли казали, що вони у росіян закінчуються.
Хто такий Павло Лакійчук?
Павло Лакійчук - військовий моряк у відставці. У період з 2013 до окупації Криму агресором Росією - керівник інформаційних проєктів аналітичного центру "Номос" у Севастополі. Був заступником головного редактора журналу "Чорноморська безпека".Асоційований експерт Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" у 2015-2016 роках. Член координаційної ради Громадянської ліги "Україна-НАТО".
Керівник програм з безпеки Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
Сфера дослідницьких інтересів: національна безпека держави, міжнародне і морське право, євроатлантичне співробітництво та історія військово-морського мистецтва, зазначено на сайті Центру глобалістики "Стратегія ХХІ".
Павло Лакійчук, керівник безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
