Президент Володимир Зеленський заявив, що можливі компроміси на переговорах між Україною і РФ вирішуватиме народ шляхом всеукраїнського референдуму.
По-перше, в Україні діє воєнний стан і ні референдум, ні зміни до Конституції, ні вибори не можна проводити. Тобто аби реалізувати сказане президентом, необхідно скасувати воєнний стан. Але тоді це означатиме, що у нас закінчилася війна.
Відповідно, допоки тривають бойові дії, ніхто не буде нічого скасовувати. Теоретично можна змінити закон "Про воєнний стан", вказавши у ньому, що можна змінювати Конституцію (наприклад, у разі загрози національній цілісності чи чомусь на кшталт цього), але цього не дасть зробити народ.
Тому така можливість теж заблокована. І навіть якщо скасують воєнний стан або змінять закон, то про що домовлятися? Тим паче, що у президента та Верховної Ради вичерпні можливості щодо проведення референдуму. Тобто президент може оголошувати референдум щодо змін до Конституції, але Конституція України не демаркує кордон. Бо питання кордонів регламентується міжнародними угодами. Адже сам кордон не прописаний у Конституції - має бути міжнародний договір між державами про те, де між ними проходить кордон.
Відтак, спочатку має з’явитися міжнародний договір про зміну кордону, далі його має ратифікувати Верховна Рада, після чого Рада звертається до народу і тільки тоді народ може проголосувати за це на референдумі.
Тож навіть на початкових стадіях, якщо говорити про зміну закону чи скасування воєнного стану, мають відбутися переговори між двома країнами про демаркацію кордону, і це вже нереально.
Крім того, референдум щодо вступу до НАТО також неможливий, бо змінити Конституцію через воєнний стан нереально, не кажучи вже про саму зміну Україною свого позаблокового статусу. Бо це політично невигідно, адже тоді ми відкидаємо від себе своїх міжнародних партнерів.
читайте такожБольовий поріг Росії: коли Кремль зупинить війнуІ що б ми не казали про те, що НАТО нам не допомагає, ми прекрасно розуміємо, що без допомоги країн НАТО ми б нікуди не ділися. Відповідно, ми можемо вести перемови про отримання гарантій в обмін на позаблоковий статус. Але якими мають бути такі гарантії? У нас вже була одна під назвою "Будапештський меморандум".
Уявимо собі - Україна сідає за стіл перемовин з європейськими колегами щодо надання гарантій безпеки. Якщо агресія триватиме, то Захід має воювати за нас. Але війна вже триває і воювати треба вже зараз. І якщо зараз за нас не хочуть воювати, то чому ми думаємо, що вони будуть воювати завтра?
Так чи інакше, спочатку треба закінчити війну. Але на яких умовах? Не можна просто перестати стріляти і все закінчиться. Потрібен вивід військ агресора для того, щоб країни Європи приїхали сюди, збудували нам, наприклад, величезну стіну і розмістили у нас системи ППО - тобто встановили нам свої комплекси (а як інакше, якщо вони за нас не будуть воювати?!). На виведення військ, причому з усієї території України Путін, звичайно, не піде.
Бо якщо допускати зміну територіального устрою, то це потрібно робити лише під гарантії. Гарантії не можуть бути досягнуті без відновлення територій. Тобто одне чіпляється за інше.
Найкращий для України варіант - виведення російських військ з усіх наших територій. Після цього Росія має заплатити нам за відновлення тих територій, які вона зайняла. Потім приходять європейці, які будують Україні велику стіну і нашпиговують нас найкращою зброєю. І тут про жодні гарантії не може йтися, адже Європа до нас воювати не прийде.
Тобто сказати про референдум - це одне. Але Зеленський, напевно, сказав це у контексті "там, де народ, там і я". Можливо, це навіть був певний аргумент, як лідера, зокрема, на міжнародній арені, спрямований на те, щоб показати, що президент особисто нічого не вирішує, бо за ним народ. Адже важко навіть уявити той галас, який здійметься, якщо президент подасть, а парламент проголосує зміни до закону про воєнний стан.
Бо реальних можливостей для таких дій у президента немає і бути не може.
Сергій Панасюк, конституціоналіст, кандидат юридичних наук, професор кафедри Україно-Американського Університету Конкордія, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред