На питання про те, що буде далі з коронавірусом наразі не відповість ніхто, крім самого коронавірусу. З тих даних, що є на даний момент, у середньому відмічається півтори-дві мутації на місяць, однак не кожна з цих мутації сприяє зміні його основних властивостей, які впливають на його заразність, важкість перебігу хвороби. Найбільш яскравий приклад - це штам Дельта, який спровокував черговий спалах захворюваності і смертності по всьому світу.
Тому жоден епідеміолог достеменно не скаже, що буде далі з коронавірусом, оскільки це буде прогноз "пальцем в небо". Підтвердженням тому є ситуація осені 2021 року, коли, незважаючи на усі прогнози, ситуація вийшла з-під контролю.
Штам Омікрон, про який стало відомо нещодавно і щодо якого ще немає достатньої інформації реально не викликає чергового сплеску захворюваності. Тож гіпотетично можна говорити про те, що коронавірус стає в ряд з іншими штамами сезонних захворювань.
Це — найбільш імовірний сценарій у подальшій історії вірусу. Тобто він циркулюватиме щороку, поряд з іншими гострими респіраторними захворюваннями (їх наразі вже близько 20), але летальних наслідків, скоріше за все, не буде. Хоча не виключено, що протягом року може з’явитися новий штам, але не тільки коронавірусу, а й грипу, циркуляції якого не було два останні роки. Грип — це також агресивний вірус, який мутує. Раніше вже були відомі штами з пандемічним потенціалом (наприклад, свинячий грип у 2009 році).
Рівень готовності системи охорони здоров’я, причому не тільки в Україні, а й в усьому світі, суттєво виріс через пандемію. Так само, як і рівень гігієнічної культури і безпекової поведінки громадян. Безумовно, не стоїть на місці і фармацевтична промисловість, яка намагається розробляти у терміновому порядку імунобіологічні препарати (вакцини) і наздоганяти ті мутації, яких зазнає вірус.
Тож у комплексі світ сьогодні готовий до будь-яких випадків. Звісно, ще є над чим працювати — системно багато чого не зроблено. Зокрема, не готуються фахівці, немає роботи у вогнищах епідемії, не працює принцип "Захворів - сиди вдома", хоча недотримання саме цього сприяє різкому збільшенню захворюваності і змушує країни йти на непопулярні та економічно невиправдані кроки - локдауни.
читайте такожНа Омікроні усе не завершиться: чому коронавірус у 2022 році нікуди не зникнеУсі директиви ЄС та здоровий глузд говорять про те, що мінімізувати ризики можна тільки шляхом впливу на джерело виникнення інфекції. У випадку коронавірусу носієм є людина. Відповідно, усі заходи мають будуватися на тому, щоб виявляти та ізолювати джерела інфекції. Але замість того, щоб ізолювати хворих, у різних країнах світу, включно з Україною, ізольовували здорових, чим фактично паралізовували економіку.
Наразі в Україні не діють якісь суттєві обмеження щодо коронавірусу — більшість українців уже звикли до масок, санітайзерів, миття рук та пред’явлення сертифікату про вакцинацію. Звісно, є багато людей, яким це не подобається, але серйозної проблеми впливу карантинних заходів на економіку чи спосіб життя людей немає.
Однак говорити про те, що у 2022 році ми повністю забудемо про коронавірус також зарано. Бо про нього ми згадуватимемо кожної осені і весни, так само як зараз про грип.
Україна наближається до того, що більшість населення у той чи інший спосіб вже стикалася з зі збудником, і вже є певний рівень імунізації населення, але й сам вірус на місці також не стоїть, адаптується і намагається обходити захист.
Втім, таких масштабів смертності та захворюваності, як упродовж двох минулих років найближчим часом вже не варто очікувати. За винятком серйозних мутацій, які суттєво змінять геномну структуру збудника, тобто якщо на нього перестануть впливати вакцини та природний імунітет після одужання, але і на це шанси не надто великі.
Безумовно, можлива циклічність, адже ми бачимо, що кожні 10 років з’являється новий агресивний штам. Але якою ця циклічність буде зараз — 2-3 роки чи 10 точно сказати поки що не можна. Тим не менш, у найближчий рік цієї загрози очікувати не варто, але варто бути готовим і пам’ятати про ключові принципи протидії вірусу і дотримуватися їх.
Святослав Протас, колишній головний державний санітарний лікар України (2014-2016 рр.), старший науковий співробітник інституту громадського здоров’я імені О.М. Марзєєва НАМН України, кандидат медичних наук, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
