Чому Україна ризикує стати другою Албанією

Радник президента США з питань нацбезпеки Джейк Саліван заявив про отримані розвідкою США дані про підготовку Росією приводу для широкомасштабного вторгнення в Україну. Аналогічну заяву зробив і колишній спецпредставник США по Україні Курт Волкер, звинувативши Росію у використанні дипломатії для підготовки "підступного задуму" проти України.

Усі ці заяви - це створення інформаційного шуму і різного роду інформаційних атак для того, щоб прикрити основну роботу. Бо в реальності США та Росія потихеньку домовляються про стратегічну стабільність, яка включає в себе також деескалацію напруженості у низці точок - Сирії, Україні тощо.

Але для того, щоб адміністрацію Джо Байдена не звинуватили у тому, що вони не надто жорстко поводяться із Путіним, якраз і створюється агресивне поле навколо можливого нападу Росії. Тим паче, що потім, коли Росія не нападе, можна буде з чистою совістю сказати про порятунок світу від нової війни.

Це відомий у дипломатії прийом, тож саме цим, імовірно, і продиктований нинішній вал заяв. Бо внутрішні процеси дестабілізації ситуації в Україні Росії більш вигідні, аніж відверта агресія.

Росія може почати військові дії проти України у кількох випадках:

1. Якщо Україна розпочне військову операцію з силового повернення Криму;
2. У разі порушення Мінських домовленостей і переходу українських військ у наступ на Донбасі;
3. Якщо Україна сама оголосить війну Росії і розпочне бойові дії.

Але жоден з усіх цих варіантів сьогодні не виглядає можливим.

Загалом, беручи до уваги світову ситуацію, Росія розігрує "золоту акцію" у протистоянні між двома непримиренними ворогами - США та Китаєм. США потрібно, аби Росія не надто йшла на контакт з Китаєм, однак Китаю РФ цікава як партнер і сировинний ресурс. Зрозуміло, що у разі, якщо такі торги ведуться, то відверто говорити про них США не можуть, бо визнання кулуарних перемовин з Путіним буде вважатися сепаратним по відношенню до європейських союзників США - Великобританії та соратників по НАТО. Саме тому і відбуваються ці ігри, а Україна наразі стала Албанією зразка 1997 року, у якій спроектували віртуальну війну, про яку в Албанії ніхто не знав, але вся Америка про неї говорила.

Костянтин Бондаренко, керівник фонду "Українська політика", політолог, історик, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред