Чому зустріч Зеленського і Байдена загрожує перетворитися на страшний сон для України

Вже в липні президент України Володимир Зеленський відвідає з візитом Вашингтон та зустрінеться з президентом Сполучених Штатів Америки Джозефом Байденом. Утім, що являтиме собою зустріч Зеленського і Байдена, і який результат вона може мати, стане зрозуміло після того, як 16 червня в Женеві американський президент зустрінеться зі своїм російським колегою Володимиром Путіним, а також після саміту НАТО. Результати цих двох подій окреслять теми, що будуть порушені під час розмови президентів України та США.

Наразі Вашингтон послав сигнал про те, що Байден готовий зустрітися з Зеленським і не ігнорує його, але при цьому він чітко дав зрозуміти, що головні теми й позиції визначатимуться на інших самітах і зустрічах, а потім, враховуючи світову кон’юнктуру, вже будуть вирішуватися безпосередньо з Україною.

Найбільше в Україні тривожаться через те, чим може завершитися розмова Путіна і Байдена. Однако зрозуміло: вони навряд чи домовляться про щось щодо України, що би виходило за рамки Мінських домовленостей. У даній ситуації питання тільки одне – чи дадуть США Україні команду виконувати Мінські домовленості чи скажуть і далі імітувати процес виконання.

Втім, у України завжди залишається можливість маневру. Станіслав Єжи Лец якось сказав, що безвихідна ситуація – це ситуація, жоден вихід із якої нам не подобається. Тож у даному випадку нам може не подобатися той чи інший маневр, але вони існують.

Наприклад, якщо Україну змушуватимуть до виконання "Мінська" в його нинішньому вигляді, вона може встановити більш тісні контакти з Великобританією та ігнорувати позицію США, тобто здійснювати кроки на догоду Лондону, а не Вашингтону. Також Україна може створити регіональні блоки, наприклад, за участю Туреччини.

Однак у будь-якій ситуації та при будь-яких розкладах на нас чекатиме доля несуб’єктної держави, якою будуть маніпулювати в інтересах великих гравців. Для того, щоб нами не маніпулювали, нам потрібно самим ставати сильними і дорослими.

Те, чи буде Байден наполягати на виконанні Україною "Мінська", залежатиме від того, наскільки йому вдасться розрядити ситуацію з Путіним. Якщо вони домовляться знизити температуру у декількох "гарячих" точках, серед них може виявитися і Донбас.

Байден і Путін можуть домовитися по наступних питаннях:

• підписання угоди про обмеження використання ракет малої і середньої дальності,
• підписання угоди про Арктику,
• досягнення деескалації на Близькому Сході, зокрема, в Сирії,
• деескалація ситуації на Донбасі.

Якщо Путін скаже, що задля деескалації ситуації на Донбасі Україна має виконати Мінські домовленості, Штати можуть почати тиснути на Київ, змушуючи до виконання цих угод. З моменту підписання "Мінська" Штати говорили Україні робити вигляд, що вона їх виконує, тобто імітувати процес. Тобто саме Сполучені Штати як куратор України наполягали на тому, що Україна не повинна виконувати той акт про капітуляцію, на який погодився Порошенко у Мінську в 2015 році.

Зараз же Зеленському Штати можуть сказати, що є документ – Мінські угоди, Україна на нього погодилася, він лежить в основі Резолюції Ради безпеки ООН та в основі домовленостей, які підписав Зеленський у грудні 2019-го у Парижі, тож їх доведеться виконувати. І – встановлять для нас термін їх виконання. Це стане страшним сном української влади – якщо Вашингтон почне змушувати Київ виконувати Мінські домовленості.

За це Росія пообіцяти Штатам певні кроки у відповідь. Так, зокрема, Москва може пообіцяти за це Вашингтону:

• спільні дії у Тихому океані, адже США і РФ мають спільні інтереси і вважають Китай у Тихому океані загрозою для себе;
• обмеження Росією активності, пов'язаної із постачанням ресурсів у ті держави, які США вважають для себе певною загрозою: Іран, Пакистан, Китай;
• відмову від певних фінансових маневрів, які пропонує Росія іншим країнам, наприклад, Москва пропонує Китаю, Ірану і ще кільком державам відмовитися від долара як резервної валюти;
• відмову від позицій по Венесуелі.

Отже, є ціла низка питань, які є чутливими для США. Не тільки Україна є каменем спотикання, і розмін може бути різним.

Костянтин Бондаренко, керівник Фонду "Українська політика", політолог, історик, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред