Подивився інтерв'ю Лукашенка, яке зараз рясно цитують. Це майстер-клас із художнього петляння. Повною мірою пояснює довгоживучість Григорича в політиці.
Фішка його публічної творчості в тому, що кожен може в ній знайти те, що хоче. Лукашенко говорить взаємовиключні речі дуже природно, як само собою зрозуміле. Як у відомому старому ролику "це ж армія!".
Те, що в інших вважали б біполярним розладом - у нього виглядає природно. Тому завжди в наявності набір цитат, які відповідають мінливій кон'юнктурі.
Мінський вождь у цьому інтерв'ю:
- назвав Росію імперією (від чого пропагандист Скабєєв злегка сіпнувся), але нібито похвалив;
- зізнався, що Білорусь не хоче загострювати з НАТО, тому що у РБ і РФ немає можливості захистити кордон, посилаючись на Курськ;
- і тут же розповів, як потужно кордон захищено, миша не проскочить!
- поклав на захід провину за атаки мігрантами на Литву і Польщу;
- (щоб збити хвилю критики в РФ) визнав, що відвів війська від кордону з Україною, але начебто і не відвів, тому що це були додаткові війська, приведені в посилення, а відведення посилення відведенням не вважається!
- наплів у три короби про українські війська біля кордонів РБ, про безпілотники і ще багато про що, але наголосив, що має гарний робочий контакт з українською стороною;
- посварив поляків і відразу похвалив поляків, посварив литовців і відразу похвалив литовців;
- заявив, що РБ нічого не продає в Польщу, хоча доведено, що торгує аж бігом (щоб і собі, і польським контрагентам додати комфорту); тощо.
Загалом, відпрацював на всі аудиторії.
Було кілька смішних моментів. Наприклад, коли нелегітимний Лукашенко в контексті спілкування з нелегітимним Путіним розмірковує про нелегітимність Зеленського. Але суть його думки: команди-то виконуються, отже, треба мати справу. Ніби як і намагається підіграти роспропаганді, але водночас намагається піднятися на одну дошку. Його-то команди теж виконуються.
І щодо ЯО було кумедно. Григорич обґрунтував, чому не можна його застосовувати, але по-дитячому радів ВЯО в Білорусі і лякав ним. Який сенс, якщо не можна застосовувати? І ось усе виткано з таких протиріч.
Що виглядає як пас і українській, і російській стороні - фраза про необхідність закінчити "драчку", а також твердження, що "нацистів" в Україні вже немає. "Денацифікація" відбулася! А тепер потрібно "враховувати реалії на землі".
Тобто загалом він видав набір цитат, на які за бажання можуть спертися всі оточуючі. Наприклад, роспропаганда може тепер голосити, що навіть Лукашенко заявив про виконання цілей "СВО"! А в Україні можна міркувати, що Путін настільки ослаб і хоче переговорів, що випустив Лукашенка удобрювати ґрунт.
За фактом цей номер Григорича з однією метою: переконати всіх, наскільки він усім потрібен. І Путіну потрібен, бо останній друг, хоч і своєрідний. І Україні потрібен, бо може бути набагато гірше. І Заходу потрібен, бо говорить із Москвою. І т.д.
Уже кілька днів в ефірі мусуються чутки про призначення чергових виборів президента Білорусі на 23 лютого 2025 р. Трохи раніше Григорич кокетливо заявив, що білорусам треба звикати жити без нього.
Намагаючись побачити в словах Лукашенка те, що хочеться, треба пам'ятати, що він вирішує своє завдання: продовження себе при владі та/або пошуку комфортного транзиту. Тому говоритиме все, що завгодно.
Дезінформація про "хотіння Путіним переговорів" не повинна розслабляти. Путін готовий прийняти капітуляцію під виглядом "переговорів". Або сяде за стіл, коли не залишиться іншого виходу. Ось друге і є метою.
Хто такий Олексій Копитько
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Viber
