Навіть після поразки у війні з Україною фашизм із Росії не зникне

Закиди в тому, що критику на адресу російської антипутінської опозиції добре б супроводжувати ще й позитивними пропозиціями, приймаю.

Перший позитивний крок для них очевидний – стратегічний аналіз ситуації, в якій вони перебувають і з якої хочуть вибратися, аналіз хоча б на рівні широко застосовуваного в бізнесі підходу SWOT (Strengths, weakness, opportunities, threats – контрольовані ними сильні аспекти ситуації, що підлягають обліку уразливості, пропоновані ситуацією можливості і закладені в ній загрози). Це не вищий клас стратегії, не позамежне мистецтво і не політ натхненної мрії. Це широко поширена методика, яка дозволяє сформувати базові рекомендації щодо того, як краще діяти для вирішення поставленого завдання в більш-менш реальних, зазвичай несприятливих, умовах.

Тепер подивимося на те, як цей SWOT-квадратик відпрацьовує узагальнена антипутінська опозиція. Вона досить добре описує в публіцистиці загрози і виклики, які перед нею стоять. Вона відмінно розуміє слабкості і вразливості нинішньої ситуації, які їй необхідно долати. Вона цілком знаходить у ситуації і сильні моменти – наприклад, повну можливість спиратися на ідеологічну підтримку Заходу і використовувати західні (що давно вже стало класикою) ліберальні напрацювання для вибудовування бажаної для них картини російського майбутнього. Вона відкриває для себе і можливості – особливо після поразки кремлівського фашизму в розв'язаній ним війні.

Позитив? Безсумнівно. В теорії.

На практиці все трохи гірше, тому що порівняння масштабів загроз і можливостей, м'яко кажучи, не дає підстав для оптимізму. Тому що навіть після поразки у війні з Україною фашизм із реальної Росії нікуди не дінеться. Адже РФ ніхто не збирається окупувати, як Німеччину в 1945-му, і аналогічна тодішній денацифікації "депутінізація" їй абсолютно не загрожує. Тому фашизм у Росії застрягне на десятиліття.

Для будь-якого ліберального проекту це важка ключова загроза, яку не вийде ігнорувати. Загроза, без усунення якої ніякі позитивні можливості не вдасться використовувати. Тому що всі ресурси, які можуть бути використані для зміни суспільної моделі, фашизм або з'їсть начисто, або намертво заблокує. А для реалізації будь-якої стратегії потрібен адекватний ресурс.

І головна проблема побудови "світлої Росії майбутнього" полягає в тому, що для реальної сьогоднішньої Росії такого ресурсу просто немає.

читайте такожКраїна-людожер, або Росія готує нову масову різанину в Україні

Деяка частина антипутінської опозиції, якщо я не відстав від руху тамтешньої суспільної думки, вірить у те, що після передачі їй контролю над телевізором вона швиденько змінить платівку пропаганди і ефірною проповіддю вилікує народні маси від фашизму.

Але, по-моєму, в нинішній реальній ситуації РФ це не можливість, а, навпаки, додаткова загроза. Кремлівська пропаганда не просто прибрала з масової свідомості ліберальний дискурс – вона знищила ґрунт, на якому він міг би вкоренитися – здатність до раціонального і критичного мислення. Без такої здатності будь-які зрушення суспільної свідомості будуть просто перемиканням на інший канал масового лицемірства, а не зміною парадигми.

Побудувати на цьому ресурсі сучасне суспільство не вийде – тільки нову версію гібридного або прямого фашизму. А повернути здатність до раціонального і критичного мислення можна тільки навчивши цьому, а на це потрібні десятиліття.

читайте такожВійна в Україні затягнеться на два-три роки, добре, якщо не на довше - Георгій Тука

У чому ж "позитив"? У тому, що люди з раціональним, сучасним і критичним мисленням там все-таки залишилися. І в тому, що побудувати "світлу Росію майбутнього" вони все-таки можуть, і навіть досить швидко, але тільки в своєму відносно невеликому колі. Реалізувати сильні моменти і можливості ліберального проекту, виключивши самі для нього важкі загрози.

Тобто, усвідомивши, що "світла Росія майбутнього " не повинна географічно перебувати в самій Росії і спиратися на залишився в її межах населення. Тому що залишатися там – це для неї гарантована загибель. Не працюватиме ліберальна механіка в умовах фашистської фізики.

До речі, у вас там Кенігсберзький ексклав завис посеред Євросоюзу – чи не хочете цю opportunity використовувати? Буде такий собі "Тайвань", окремий від чужого йому материка. "Острів Крим" Василя Аксьонова, тільки гарантований політичною географією від нового кремлівського вторгнення – і, будь ласка, без цієї нудотної імперської ностальгії.

читайте такожЗрівняти з землею Дніпро і повернутися для штурму Києва: який подальший план Росії

Чи вірю я в реальність такого проекту? Звичайно, ні. Інтегруватися у вже існуючі ліберальні соціуми для тих, хто знайде в собі силу і ненависть відірватися від російського фашизму, значно простіше, ніж створювати новий. Вони так і роблять – уже сто з гаком років. Так із чого б підхід змінився зараз?

Що стосується російського "материка", то для нього у мене теж є позитивні сценарії. Їх біда лише в тому, що вони абсолютно умоглядні, тому що їх реалізація вимагає передумов, яких зараз немає, і очікувати появи яких у найближчі пару десятиліть я вважаю надмірним оптимізмом. Я вважаю помірно оптимістичним сценарій, при якому там у найближчі десятиліття все буде стабільно погано. В будь-якому разі, в тому залишку Росії, що застрягне під Кремлем.

читайте такожРізанина в Бучі та російський нацизм: чому Європі важливо зрозуміти суть війни в Україні

Не згодні? Окей, працюйте, доводьте живою практикою, що я не правий. Буду тільки радий. Але це весь позитив, який я можу вам по цій темі запропонувати.

Сергій Бережний, журналіст

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред