Кажуть земля чутками повниться, але не будь-яка казка бувальщиною стає.
Йтиметься про так звану сухолучську змові. Її суть у тому, що Янукович і верхівка частини колишньої Партії регіонів (Якименко, Табачник, Клюєв, Царьов і деякі інші) під час бойових дій під Києвом у березні таємно перебувала в українському Сухолуччі, колишньому колись мисливськими угіддями президента-втікача. Це Іванківський район, десь 130 км від кордону з Білоруссю.
Скажу чесно, коли я вперше почув цю інформацію від своїх товаришів у певних відомствах, сприйняв її як небилицю і чиюсь бурхливу фантазію. Але деякі загальні і приватні деталі можуть здатися нам змістовними і цікавими.
Почнемо з того, що російське вторгнення 24 лютого має нас навчити, що ми маємо справу з найбільш ірраціональними поведінковими капризами Путіна.
Якщо коротко, то колишню українську верхівку доставили в Сухолуччя з білоруського Мозиря 28 лютого. Після захоплення Києва вони мали стати відновленим "урядом" і "президентом" України. Переворот планувався на 10-12 березня, після взяття Києва.
З відкритих джерел інформації, що спираються на дані української розвідки, на початку березня було повідомлено, що Янукович доставлений до Мінська і його намагатимуться оголосити президентом України. Розвідка допускала, що його готують до повернення до Києва і планується його звернення до українців.
А тепер згадайте події січня-лютого цього року, а саме судову суєту Януковича, затіяну в акурат перед війною. Вона була неспроста. Нагадаю, Янукович подав два позови до Окружного адмінсуду Києва (ОАСК).
У першому позові, поданому в грудні 2021 р., Янукович вимагав визнати відсутність у Верховної Ради компетенції встановлювати факт самоусунення президента України від виконання конституційних повноважень. Суд дуже оперативно відкрив провадження за позовом.
У другому позові, поданому вже в січні 2022 року, він вимагав визнати відсутність у Ради повноважень позбавляти його звання президента способом іншим, крім імпічменту. Тут звертаю увагу на слово "звання", а не "посада" (це різні речі).
Сподіваюся, читаючи ці рядки ви ні на краплю не засумнівалися в трепетній оперативності нашої судової системи щодо таких "гострих справ". Суд тут же відкрив провадження і призначив розгляд за спрощеною процедурою без виклику сторін і проведення судового засідання. Іншими словами, рішення суду могло з'явитися в будь-який момент.
Як ви і здогадуєтеся, цим моментом мало стати повернення Януковича до Києва. Відразу скажу, я не знаю чим думали автори цього сценарію в Кремлі, скільки вони випили або що потрібно було курити, щоб вірити в перспективність цієї афери без урахування фактору народного протесту, але, очевидно, задумка була впевнено приведена в дію ще в грудні.
Її ефективність впиралася в корупцію саме ОАСК і це не було проблемою для Януковича і Кремля. Думаю, над позовами працювали дуже предметно і корумповані судді винесли б рішення на користь Януковича.
Хоча, якщо ви добре орієнтуєтеся в конституційних справах, то повинні знати, що подібні справи повинні розглядатися саме Конституційним Судом.
Ось тут ви можете розкрутити ланцюжок далі і згадати, що творилося навколо КСУ весь 2021 рік і прізвище Тупицький, який під час війни втік з України і раптово опинився в Австрії, заграє новими фарбами.
Думаю, спочатку сценарій з міркувань правової чистоти передбачалося реалізувати через Конституційний суд, але потенційну діяльність Тупицького вдалося вчасно попередити президентській команді.
Так от, повідомляється також, що після рішення суду Янукович би відновлювався на посаді Президента (десь непомітно плаче українська Феміда). Далі більше-Янукович обнуляє все законодавство періоду Порошенка і Зеленського, розпускає Раду і призначає позачергові президентські вибори, подає у відставку і відповідно проходять дострокові президентські вибори.
До моменту виборів Росія розраховувала вже окупувати мінімум 2/3 території і цього було достатньо для політико-терористичного всевладдя. Запитаєте, А хто мав бути в. о. президента після подачі у відставку вічно "легітимного"?
Кажуть, що це Олег Царьов (попрошу не іржати). Його планували зробити спершу спікером, ну а далі, відповідно до Конституції, він ставав би в.о. президента.
Він же абсолютно нездорового вигляду людина, скажете. Але в цьому і фішка і єзуїтське Приниження нашої країни з боку Путіна. У "недодержаві" Україні президентом може бути тільки повністю підконтрольний і вірний паж, що не володіє інтелектуальними здібностями, тобто смішний і дурний "недопрезидент".
До речі, уважний читач згадає, що 15 лютого "Financial Times" з посиланням на джерело в розвідці США повідомляла, що маріонеткову владу в Україні після захоплення може очолити саме Олег Царьов. Враховуючи той факт, що дуже багато меседжів західних медіа підтвердилися, то інформація про Царьова хоч і виглядає абсолютно неймовірною, але в цілому дуже показовою.
А в логіці Кремля - все ок. Путін вже обпікся свого часу і Януковичем і, як виявляється, Медведчуком. Тому вибір припав на Царьова - нардепа чотирьох скликань, заступника голови фракції Партії регіонів і займає колись дуже зручну для російської пропаганди фейкову посаду "спікера парламенту Новоросії".
Доказ-величезна інформаційна активність в лютому-березні раптово сплив з нізвідки Царьова відразу ж після початку війни. За кілька годин до нападу Росії він написав у телеграмі про "неминучість денацифікації України" і про те, що він "зробить все для цього", а Київ буде "звільнений від фашистів".
Пізніше цей персонаж закликав наносити удари по залізницях України, здати Кривий ріг, говорив, що знаходиться в Бородянці на території України (хоча насправді в Катюжанці). До речі, його перебування в Катюжанці-правдоподібно, якщо дивитися на опубліковану ним 15 березня фотографії на тлі храму з цього села. Яке, до речі, знаходиться, за 35 км від Сухолуччя.
Таким чином, припущення про те, що саме Царьова готували на посаду тимчасового гауляйтера України не така вже нешкідлива хохма. Багато в чому, тільки людина з девіацією погодився б взяти участь у відверто ризиковій авантюрі, де ціною могла бути його життя.
Ви знову-таки запитаєте, що для початку, кандидатуру Царьова потрібно було б провести через нинішній парламент, а це нереально. Росіянам це було б необов'язково, адже могли скористатися інструментом скликання бутафорного "парламенту" - із заздалегідь підготовлених представників" місцевого самоврядування", колаборантів і зрадників-місцевих депутатів ОПЗЖ, Опоблоку, партії Шарія," блоку Сальдо " і т. д.
Особлива роль відводилася колишньому голові СБУ Якименку, який міг би відповідати за колаборацію деяких представників правоохоронних органів, запеклому українофобу Табачнику, який повинен був взяти під контроль українські медіа і негайно запустити російську медіамашину.
Потрібно згадати, що секретар РНБО Данилов не дарма говорив, що після захоплення Києва російськими військами уряд України повинні були очолити "деякі люди з великими погонами". "Це були військові найвищого рівня. Це люди, які є громадянами України і мають великі зірки на своїх погонах", - говорив Данилов. У контексті цих заяв, опис кандидатури Якименка на главу уряду цілком відповідав.
Все це виглядає якоюсь дешевою комедією, адже довірити політичний фронт таким бездарностям міг тільки ну абсолютно позбавлений політичної інтуїції і розуму людина. Можливо, провал цієї постановки цілком усвідомлювався, а Путін дав добро тільки з міркувань "кидай, а там подивимося, якщо спливе - відмінно, ні - зайдемо з іншого кінця".
У сухому залишку одне - всі ці реальні і нереальні плани поламали наші хлопці-Збройні Сили України. Українських змовників безславно вивезли. Дуже б хотілося, щоб назавжди з території нашої держави.
Тому в лютому я написав - Це не тільки війна, це і є наш третій Майдан, в якому знову фігурує Янукович і Путін, як і в 2004, і в 2013-2014 рр. Власне, ці дві фігури і є проклятим бичем України, що створюють величезну масу проблем нашій країні і народу.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
