Заступник міністра закордонних справ Польщі Шимон Шинковський вель Сенк заявив, що поляки в Україні зазнають дискримінації щодо свободи віросповідання, доступу до освіти рідною мовою та свободи слова.
Однак роль цієї заяви не варто перебільшувати. По-перше, не варто забувати, що у Польщі при владі перебуває права партія "Право і справедливість", яка відома як партія з консервативними рухами, через що вона завжди робить акцент на історичній тематиці (що є типовим для багатьох партій такого типу). Але у той же час у Польщі є дуже різні підходи і різне розуміння правил, діяльності, дипломатичної доцільності тощо.
Саме через це ми іноді бачимо крайнощі - від дуже дипломатичних позицій прем’єр-міністра, президента Анджея Дуди, який уникає недопустимих речей і завершуючи відверто реваншистською і антиукраїнською позицією польського Інституту національної пам’яті.
Тобто людей із подібними поглядами у владі Польщі багато, але вони чітко розділяють свої особисті погляди і державну політику Польщі, яка передбачає діаметрально протилежні підходи. Бо у цілому у польської влади сьогодні немає антиукраїнської політики - вона на рівні держави Польща відсутня.
Ба більше, польська влада підтримує Україну, вона орієнтована на протистояння Росії і остання не має можливості вплинути через російські лобістські впливи на владу Польщі, як це відбувалося у Німеччині та Нідерландах, оскільки саме правляча політсила звинувачує РФ у вбивстві свого лідера Леха Качинського.
Тут є чисто психологічний момент, який спрацював (і спрацьовує регулярно) у численних польських політиків - відчуття обурення і незадоволення певними моментами у історії України і нашим ставленням до неї відіграє певну роль, через що воно і "проривається" різними способами.
Те, що відбулося зараз - це прорив певних речей, про які в принципі у Польщі не прийнято говорити вголос, але досить часто їх обговорюють у внутрішньому колі. Дійсно, Україну та Польщу є чому ділити в історії, бо багато українців неприємно згадують інциденти з "Армією крайовою" і історичними підходами до того, що відбувалося на спільному з поляками кордоні, де поблизу винищувалися цілі українські села. Але виносити це на зовнішньополітичний рівень дозволяють собі не всі - важливо те, що коли такі речі проривається назовні, треба, щоб вони були вчасно дезавуйовані.
читайте також"Полюбити росіян": у Польщі запропонували "закрити очі" на захоплення Криму РФЗагалом заява була не зовсім уміла - треба було запросити посла, надати пояснення і запропонувати йому надати приклади, де саме в Україні дискримінуються, наприклад, право на свободу слова для поляків. Адже поляки в Україні мають свої культурні товариства, польські організації видають свою пресу і якби вони раптом мали можливість створити польський ТВ-канал в Україні, то і з цим, певно, не виникло б проблем.
Тобто ця заява про дискримінацію голослівна і образлива щодо України. Тим паче, що виголосив її чиновник, який за польською ієрархією взагалі не має для цього повноважень. Інша справа, що іноді сама польська влада готова дезавуювати подібні заяви. Тож Україні зараз варто делікатно, не сварячись, підштовхнути до цього польську сторону. Адже якщо цього не зробити, то невдовзі можуть з’явитися і нові заяви.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із питань зовнішньої політики, колишній народний депутат України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
