Для Росії "китаїзація Далекого Сходу" стає проблемою - Тишкевич

21 липня 2026, 21:28
google news Підпишіться
на нас в Google
Аналітик пояснює, навіщо Москві знадобився новий мегакластер і як він може стати козирною картою в переговорах із Вашингтоном та Пекіном.
Невдоволення росіян війною може зробити Путіна небезпечним
Ігор Тишкевич - навіщо Росії "Супер-ТОР" на Далекому Сході та в Арктиці / Колаж: Главред, фото ua.depositphotos.com, скріншот

На тлі підготовки нових раундів переговорів між Росією та США щодо України в Кремлі готують закон про "Супер-ТОР" - об’єднану зону випереджального розвитку на Далекому Сході та в Арктиці. Формально це податкові пільги для інвесторів, а по суті - спроба послабити китайський вплив у регіоні та отримати розмінну карту для торгу з Вашингтоном. Політичний аналітик Ігор Тишкевич пояснює, чим ця ініціатива загрожує самій Росії. Публікуємо його колонку без скорочень.

Розбалансувати китайців. Поторгуватися зі штатами. Отже, у РФ планують (причому через окремий закон) створити "Супер-ТОР", до якого входитимуть території Далекосхідного федерального округу. З включенням частини територій Арктики.

Сама ідея ТОРів (територій випереджального розвитку) і створених пізніше ТОСЕРів (територій випереджального соціально-економічного розвитку) не є новою. Це своєрідний аналог вільних економічних зон, де залежно від територій передбачені податкові (аж до повного звільнення від податку на прибуток), митні (нульова ставка на ввезення обладнання, а в деяких - режим "митного складу") і навіть міграційні (спрощений режим залучення іноземних фахівців) пільги. Причому, хоча ТОР і ТОСЕР вважаються синонімами, фактично перші створювалися раніше й із більшим набором "подарунків" інвесторам. Другі, переважно на Півночі, мають певний "гібридний" формат - вони керуються значною мірою за домінуючої участі місцевої влади регіонів, де вони створені.

відео дня

Чому це так важливо? ТОР-и виникли спочатку на Далекому Сході. І незабаром такі території в регіоні стали опорними пунктами китайського бізнесу. У сенсі повністю китайського - з китайським менеджментом, китайськими робітниками, китайськими порядками всередині. Теоретично РФ могла б отримати від цього технологічний ривок місцевої (і національної) економіки. Та ось у Пекіні не поспішають запроваджувати на цій території технологічні виробництва. Видобувати ресурси - так, передавати технології - дуже обережно. У результаті економічно ДФО дедалі більше стає "філією" економіки КНР.

У свою чергу, Пекін із зацікавленістю дивиться на ТОСЕРИ в Арктиці. Адже арктичні морські шляхи - пріоритет. І отримати можливість створення (та володіння) там опорних портів означає отримати у розпорядження те, що ще недавно називалося "Північним морським шляхом". У Кремлі не поспішають допускати китайські компанії. Це лякає.

Більше того, якщо згадати "Дух Анкориджа", то Путін активно "продавав" Трампу саме Арктику (як ресурси, так і судноплавство) та доступ до бізнесу й ресурсів Далекого Сходу. Для Вашингтона це важливо в контексті стримування Пекіна - контролювати логістику нового транспортного коридору та конкурувати за ресурсну базу Далекого Сходу. А розвиток відносин із Росією в такому контексті є політикою стримування Китаю (зіграти Москву проти Пекіна). Путін розуміє цю логіку і продає її (і продаватиме) в обмін на поступки щодо України. Як під час укладення угоди про замороження (та її виконання), так і після цього - через повернення до "західної" економіки та підтримку США в цьому питанні.

Але "віддати Арктику" США, проігнорувавши інтереси КНР, страшно. Крім того, Вашингтон прагне виходу на Далекий Схід, де вже вкоренилися китайські компанії.

Та й для самої Росії "китаїзація Далекого Сходу" стає проблемою. Особливо на тлі ударів по нафтовій галузі та торгівлі. Я вже писав, що для будь-якої імперії підтримання "пов’язаності" територій є питанням виживання. А якщо є проблеми не тільки з переміщенням товарів, а й навіть із "польотами до Росії" (то аеропорти закриті, то палива немає), регіон досить швидко й безболісно переорієнтується на новий, як кажуть у Москві, "центр прийняття рішень". Тобто як у соціальному, так і в політичному плані регіон дедалі більше схилятиметься до КНР.

Тут повертаємося до ідеї "Супер-ТОР". Скасовувати старий податковий режим не можна. Але можна об’єднати всі ТОРи в один суперкластер. Формально розширити можливість роботи в пільговому режимі на величезну територію. Фактично - розмити межі старих ТОРів. Причому з урахуванням помилок, які були на Далекому Сході. Старий "поріг входу" - 500 тисяч російських рублів (менше 10 тис. доларів) - був дуже вигідним для малого китайського бізнесу. Збільшують у 10 разів - до 5 млн. А коли запрацює нова система, частину "старих ТОРів" можна просто скасувати.

Таким чином, Кремль розраховує, з одного боку, "розмити" китайське домінування на згаданих територіях. Або намагатися залучити більші компанії - щось більше, ніж заготівля лісу чи десяток теплиць.

Але найголовніше - Супер-ТОР стає вигідною темою для торгу. Адже обмеження щодо території знімаються - практично весь федеральний округ. І можна торгувати можливостями входу як із США, так і з іншими країнами. Простіше кажучи, влаштувати аукціон. Не зараз (закон ще не прийнято), а в 2027 році. А поки що продавати перспективи. І намагатися обміняти їх на позиції сильних держав щодо України.

Але тут для Кремля є кілька проблем.

Позиція як США, так і КНР. Обом державам не вигідна повна поразка Росії. Але їм не вигідна й поразка України (як фактор, що посилює амбіції РФ). А ось ослаблений Кремль цілком влаштовує як Вашингтон, так і Пекін.

Загроза для самої Росії. Якщо цілий регіон отримує можливість перейти на власні податкову, митну та міграційну системи - ось тобі й справжня "федералізація". І реальне віддалення від Москви. У Кремлі це бачать, і тому курирувати Супер-ТОР пропонується на рівні Уряду та Держдуми. Але в певний момент у таких керівників може настати "момент вибору": вигідніше бути одним із "членів уряду", чи першим і головним у великій СЕЗ.

Але поки що варто спостерігати за цією ідеєю. І очікувати нової поїздки російських переговірників до США вже найближчого місяця.

Джерело

Про автора: Ігар Тишкевич

Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми "Міжнародна та внутрішня політика" Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику й економіку. Наукові інтереси: еволюція політичних систем та політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин та впливу на неї; зв’язок економічних відносин та міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика – Східна Європа та Причорномор’я. Розробив низку навчальних програм та тренінгів з комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.

З червня 2024 року - головний експерт з питань вивчення Росії Українського інституту майбутнього.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакції.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред

Новини партнерів
Реклама

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти