Як зберегти свої заощадження українцям, і у що в 2022 році краще вкладати гроші – в цьому сенсі у нас складається нова ситуація, до якої переважна більшість населення не була готова. За 30 років незалежності українці звикли до постійного знецінення гривні. З моменту введення в 1996 році наша національна валюта тільки через девальвацію знецінилася більше ніж у 15 разів щодо долара. Але ж є ще й найпотужніші фактори інфляції – і світової, і внутрішньої...
Оскільки гривня девальвувала досить швидко, і цей процес став звичним, доповнюючись періодичними обвальними падіннями гривні, як у 1998, 2008, 2014-2015 роках, населення намагалося захищатися, зберігаючи свої заощадження у валюті, в основному в доларах і частково в євро.
Новизна нинішньої ситуації в тому, що мільйони людей, які намагалися зберегти свої гроші в доларах – готівкою або на рахунках у банках, опинилися в непростій ситуації. Обсяг цих коштів на руках у населення оцінюється в 35-60 мільярдів доларів. Ці люди потрапили в складне становище, тому що долар, як з'ясувалося, теж став швидко знецінюється.
Плюс українські банки почали встановлювати вкрай низькі відсотки за внесками в доларах. Наші найбільші банки за депозитами в доларах дають ставки менше 1%, а часто ставки не перевищують 0,01%. І це при нинішній інфляції долара в США 6%. Світ перенасичений доларом. Ставки за депозитними вкладами в доларі в країнах Євросоюзу вже давно встановлюються на негативному рівні, тобто за зберігання доларів на депозиті вкладник повинен ще й доплачувати.
Тобто однозначно зберігати заощадження в доларах і євро стало збитковим і в Україні. В останні роки більш вигідним було зберігати заощадження в гривні. Дохід від більш високих відсотків за депозитами у гривні доповнювався ще й премією від ревальвації гривні щодо долара. Фактор ревальвації в 2020-2021 році дав власникам гривні приблизно 4% річних додаткового доходу. Тому сьогодні складно кому-небудь рекомендувати продовжувати накопичувати долари як засіб заощадження доходів.
За останній рік депозити громадян у банках зросли з 695,8 мільярда гривень у жовтні 2020 року до 745,1 мільярда гривень у жовтні 2021 року, або на 7%. При цьому випереджаючими темпами зростали депозити в гривні – з 404,1 мільярда гривень до 463,9 мільярда гривень, а депозити в доларах знизилися з 240,2 мільярда гривень до 225,2 мільярда гривень (у перерахунку за курсом).
Якою була реакція громадян на останні тенденції? Долар і євро перестали бути "тихою гаванню" для заощадження коштів, а гривня так нею і не стала, оскільки економічна політика нинішньої влади довіри не викликає. Тому значна частина цих заощаджень стала перетікати в сферу купівлі дорогої нерухомості. Велика частина споруджуваних у Києві нових квартир і будинків – це кошти, які вкладаються в спробах зберегти накопичені гроші. Тобто вони вкладаються з інвестиційними цілями. При цьому доходи від здачі житла в оренду зазвичай є більш стабільними і надійними джерелами доходів, ніж депозити.
Однак тут є свої проблеми, пов'язані з тим, що ціни на нерухомість теж схильні до вкрай сильних циклічних коливань у залежності від економічного циклу і розвитку економіки. У певні періоди ціни на нерухомість високі, в інші – низькі. І коли ціни падають, можна зазнати серйозних втрат.
До того ж, загальний кризовий розвиток економіки України призводить до того, що частина новобудов у Києві і в Україні "заморожені". Це пов'язано зі зростанням цін на будматеріали в ході енергетичної кризи і зростання цін на газ та енергоносії: ціни на бетон, цеглу, плитку, скло тощо ростуть. Тому що в основі виробництва будматеріалів лежать досить великі витрати газу. Різке підвищення цін на газ призводить до збільшення вартості будівництва. Якщо люди вклалися в споруджуване житло, їм нерідко доводиться доплачувати, тому що спочатку узгоджені кошториси і ціна квартир досить далекі від ситуації, що реально складається. Тому можна прогнозувати кризу в будівництві: значна частина забудовників, імовірно, буде змушена зупинити будівництва і збанкрутує.
Коротше кажучи, вкладення в нерухомість в ситуації, що утворилася сьогодні, виглядають недостатньо надійними і ризиковими.
Втім, є й інші напрямки вкладень. Громадянам доступна покупка дорогоцінних металів через банки, припустимо, золота. При досить великих обсягах коштів і з урахуванням того, що в довгострокових періодах золото стабільно підвищується в ціні, в тому числі і через девальвацію валюти, напевно, вкладення в золото може бути досить непоганим рішенням. Наприклад, ціна золота за 1 тройську унцію з 2000 року по теперішній час збільшилася з 300 доларів до 1820 доларів.
Для бізнесу, пов'язаного з матеріальним виробництвом, в умовах, що утворилися на сьогодні, ймовірно будуть вигідні вкладення в сировину і матеріальні ресурси, які довго зберігаються без втрати вартості. Скажімо, в будівництві ті, хто заздалегідь створили певний запас за колишніми цінами цементу, цегли, скла для будівництва, почувають себе краще. Тому що сьогодні всі ці ресурси дорожчають, а запасливі можуть використовувати старі запаси. Тож створення резервних матеріальних запасів – непоганий підхід у прагненні врятувати свої гроші від знецінення.
читайте такожСтрімке занурення в безодню криз: що чекає на Україну в 2022 році
Цілі країни в світі зараз цим зайняті. Одні скуповують рідкоземельні метали і кольорові метали, інші скуповують цілі родовища різних природних ресурсів в інших країнах. Так, аналітики, які вивчали новий військовий бюджет США, відзначають, що українські титанові родовища як об'єкт інтересів навіть увійшли до закону США з оборони. Американці готові скуповувати наші родовища титану, розуміючи, що це перспективно: титан дорожчатиме, а попит на нього у світі зростатиме. Тому приватизація Об'єднаної гірничо-хімічної компанії, яка стоїть на родовищах титанової сировини, передбачена в якості зобов'язання України в Меморандумі з МВФ. Безсумнівно, наші титанові родовища, як і дуже багато інших українських природних багатств, зрештою дістануться "нашим західним друзям і партнерам".
Цей приклад показує, що Україні навіть не потрібно турбуватися про продаж своїх природних ресурсів. Ці ресурси – і газ, і титан, і марганець, і уран, і десятки інших найменувань ресурсів, якими володіє Україна – будуть або викуплені, або якось присвоєні транснаціональними корпораціями. Ми ж самі залишимося без цих ресурсів. Але Захід у цьому якраз і зацікавлений.
Це загальносвітова тенденція. Відомо, що Китай теж інвестує в родовища і в Африці, і в Азії. А в світі йде гонка за привласнення природних ресурсів. Домінує розуміння, що ресурси вкрай обмежені на нашій маленькій планеті, і той, хто зуміє застовпити за собою максимум ресурсів, а не грошей, відчуватиме себе добре. А той, хто буде продовжувати зберігати свої резерви в доларах, може отримати проблеми, тому що не зрозуміло, на що ці долари перетворяться.
За останніми повідомленнями, на переговорах Путіна і Сі Цзіньпіна обговорювалися питання обмеження використання долара у взаємних розрахунках. І Китай, і Росія скорочують частку долара в своїх золотовалютних резервах, тому що не вірять у майбутнє долара. Зате вони накопичують золото в своїх ЗВР.
читайте такожЗниження рівня життя і безрадісна перспектива: чи можливе в Україні економічне диво
США залякують Росію та інших геополітичних супротивників різного роду санкціями в економічній і фінансовій сферах, чим теж підштовхують ці країни до відмови від долара і накопичення золота. Так роблять не тільки Китай і Росія, а й Індія, Німеччина, Франція. Тому і можна припускати, що майбутнє долара під великим сумнівом. І може настати момент, коли Долар почне стрімко знецінюватися.
Купівля земельної ділянки також є потенційно вигідним вкладенням. Що стосується відкриття ринку землі і покупки землі, потрібно будувати стратегію на тривалий період – не на один рік, а на п'ять або десять років. Кількість родючої землі на нашій планеті теж обмежена. Тому власність на землю з урахуванням її якості та місця розташування вигідна, оскільки майже напевно ця ділянка буде дорожчати в міру зростання кількості населення і попиту на продукти харчування.
Тому те, що Україна відкрила ринок землі, а з 2024 року відкриє його і для іноземців, це досить цікаво для покупця. І наші громадяни, у кого є кошти, можуть цим займатися.
Єдине, що покупка землі – це вид вкладень для економічно активних і грамотних людей. Тому що об'єкт власності, який видно, числиться у реєстрах, стає цікавим для різних людей, починаючи від простих бандитів, які будуть намагатися цю ділянку відібрати, і закінчуючи державою, яка вже попередньо ввела додаткові податки для власників земельних ділянок.
Якщо ви купуєте ділянку, це повинно бути не просто вкладення і порожня ділянка, коли ви постійно будете зазнавати лише витрат на сплату податків. Ви повинні знати, як ви її економічно використаєте. А щоб її використовувати, теж потрібні певні капітали, час, знання тощо.
Отже, покупка землі вигідна, але не для тих, хто розраховує на пасивний дохід. Щоб земля давала урожай, її потрібно обробляти, орати і сіяти. І в прямому сенсі, і в переносному.
читайте такожЕкономічні та соціальні виклики 2022 року: чому українці приречені біднішати
В Україні відносно надійним і прибутковим напрямком вкладення коштів вважаються і поки ще є операції із борговими зобов'язаннями держави (ОВДП). Це улюблений актив всієї української політичної та ділової еліти, а також іноземних фінансових спекулянтів, починаючи від президента України, народних депутатів, державних чиновників і закінчуючи так званими іноземними "фондами-стерв'ятниками". Тут привабливі високі процентні ставки, одні з найвищих у світі, а доходи не підлягають оподаткуванню. Однак цей вид інвестицій не для всіх – один лот зазвичай дорівнює одному мільйону гривень.
Ну, а головною проблемою України є відсутність розвиненого і добре регульованого фондового ринку. Саме вкладення вільних коштів населення і бізнесу в акції та облігації комерційних підприємств могло б і забезпечити громадянам-інвесторам гідний дохід, і дозволило б зберегти свої заощадження, і забезпечило б розвиток національної економіки. Власне, в основному так, а не за рахунок депозитів, живуть всі розвинені країни. Поки операції з цінними паперами широко використовуються для реалізації різного роду сумнівних схем, поки ці операції є високоризиковими, складно розраховувати на те, що в ці операції вдасться залучити значний обсяг коштів населення.
Віктор Суслов, заслужений економіст України, екс-міністр економіки України, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
