Євросоюз розповів, як він буде діяти у випадку, якщо загостриться ситуація на кордоні України – високий представник ЄС Жозеп Боррель заявив, що Європа продовжить діяти так само, як діяла за часів, коли Росія захопила Крим та почала війну на Донбасі. Одним словом – ніяк.
Відтак, виникає питання – якщо й справді криза з мігрантами перекочує до українських кордонів, або якщо Росія вирішить здійснити військову операцію проти України, на допомогу якої держави наша країна справді може розраховувати, хто готовий надати їй підтримку, в тому числі військову.
Військову – ніхто. За умови накопичення поблизу українського кордону російських військових втягуватися у військове протистояння з Росією не буде жодна країна. Тобто прямої військової підтримки Україні ніхто не надасть.
А от допомога озброєнням, у тому числі летальною зброєю, вже надходить від Сполучених Штатів. Таким самим чином можуть допомогти Україні Велика Британія, Туреччина і Польща.
Європейські країни зараз повністю зав’язані на Росію через кризу з енергоносіями. І тому вони відверто і наперед вустами Борреля заявили, що в разі чого будуть лише "висловлювати глибоку стурбованість", не більше того.
Адже сьогодні вже задосить проблем на кордоні Білорусі й Польщі, які є достатньою підставою для того, щоб Євросоюз міг діяти більш жорстко стосовно Росії. Втім, так не відбувається. От і через Україну європейці не будуть ув’язуватися у протистояння з Росією, бо просто її побоюються.
Отже, Україна може розраховувати лише на власні сили, а також на певну підтримку США, Великобританії, Польщі та Туреччини – більше ні на чию.
По суті, лише США та Великобританія рішуче налаштовані захищати Україну і протистояти Росії. Наприклад, Британія може надати Україні близько 600 своїх військовослужбовців, але, звісно, ситуацію на фронті вони кардинально не змінять. Але присутність британських військовослужбовців на території України створює певні ризики і загрози для Росії в разі її агресії проти нашої держави. Адже якщо британські військовослужбовці потраплять під обстріл, Британія буде змушена діяти більш жорстко щодо Росії, бо в неї з’явиться конкретний привід.
читайте такожТут буде пекло: наскільки ймовірне вторгнення Росії в Україну взимку
Туреччина діятиме в залежності від обставин. Вона хоче розчистити геополітичний простір для себе, тож її може зацікавити лише кримськотатарський Крим, який тісно співпрацюватиме з Туреччиною, а фактично - якщо він стане турецьким в економічному сенсі. Ніщо інше не зможе зацікавити Анкару і спонукати її допомагати Україні.
Як бачимо, кожна країна переслідує власні інтереси, про Україну ніхто не дбає і не буде дбати.
Проте у тому, що в України немає союзників, готових їй допомагати, в тому числі надавати військову допомогу, винна політика, яку проводить Київ. Завдання української влади – зробити Україну цікавим партнером для інших країн світу. Натомість наша влада займається лише тим, що ходить і просить грошей та допомоги. Звісно, у нас запитують при цьому, що ми пропонуємо натомість. А ми нічого не пропонуємо – ми просто просимо і просимо.
читайте такожФілантроп чи завойовник: чому Велика Британія взялася за Україну
Наприклад, Китай – дуже серйозна потужна країна, яка впливає на Росію – вже декілька років пропонує Києву створити інвестиційний хаб саме в Україні. В обмін на це Пекін готовий піти на певні політичні кроки, вигідні Україні, в тому числі стосовно Росії. Але Київ не робить нічого у цьому напрямку…
І так з усіма країнами, яку не візьми. Ми лише ходимо з простягнутою рукою і постійно чогось просимо, та навіть не намагаємося стати цікавими партнерами, яких інші хотіли б захищати. Міжнародні відносини будуються на інтересах, а тому потрібно ставати цікавими іншим країнам.
Чи могла б Україна запропонувати щось Євросоюзу, аби він був готовий за неї вписатися і захистити від Росії? Мабуть, від Євросоюзу вже марно чекати чогось подібного. І Росія ставиться до ЄС, як до пенсіонерів, які багато чого розповідають, але зробити нічого вже не можуть. І таке ставлення є певною мірою справедливим.
читайте такожСРСР 2.0 замаячив на горизонті: чи почнеться війна в Білорусі
Якщо ж Україна лишиться сам на сам із проблемою, то з тими ж мігрантами вона розбереться – буде просто ігнорувати проблему і чекати, доки вона сама якось розсмокчеться. Як українська влада ігнорує проблему внутрішньої міграції, так само вона ігноруватиме і мігрантів, які з білорусько-польського кордону можуть опинитися у нас на кордоні.
Цікавіше, що буде після того, як Росія отримає те, що вона хоче – сертифікацію Північного потоку-2 і початок його роботи. Коли це станеться, вірогідність військової загрози для України стане значно вищою. Бо тоді Росія фактично підгребе під себе Білорусь, і Україна буде наступною. До самостійного вирішення таких проблем ми не готові.
Попри те, що Захід зараз постійно попереджає про те, що Росія начебто готує вторгнення в Україну взимку, жодного вторгнення не буде. Росії немає сенсу це робити, бо, по-перше, вона втратить свої здобутки щодо Північного потоку-2, а, по-друге, в Україні зараз все відбувається так, як потрібно Росії – ми руйнуємо себе самі. Москві варто просто почекати. Навіщо воювати, якщо ми все робимо самі, за неї? Росія боїться лише потужної України, а не розшматованої на частини, де суспільство воює між собою щодо вакцинації та будь-якої іншої проблеми. Росію це цілком влаштовує, і вона поступово підтягує нас під себе. Навіщо воювати?
Що стосується наших сусідів, чи захочуть і чи зможуть вони надати нам якусь підтримку в разі серйозних проблем із Росією, то Польща – можливо, але, швидше за все, вона готова буде виступати на захист України суто дипломатично.
Наші сусіди дуже втомилися від постійних заяв і відсутності дій в Україні. Зокрема, ми багато говоримо про якісь спільні військові об'єднання із Польщею і Литвою і т.д., створена спільна бригада, але далі справа не рухається. Втома від України не дозволить їм діяти більш активно.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
