Глава Католицької церкви Франциск висловив свої співчуття з приводу смерті дочки ідеолога "русского мира" Олександра Дугіна, Дарії Дугіної, автомобіль якої було підірвано під Москвою 20 серпня. Зокрема, понтифік назвав її "невинною жертвою війни".
Ця заява - фактично підтримка Папою Римським Росії. Я сам вважаю це перебільшенням. Не маю сумнівів у тому, що він духовно підтримує Україну, хоч не наважився прямо визнати відповідальність Росії за напад. Водночас його заява підтверджує те, що вже здавна було для мене очевидною річчю - Франциск є недолугим політиком, який допускається ганебних помилок.
Перш за все, він не розуміє, що його віряни очікують однозначних слів - що є добром, що злом, а не мовчання щодо Росії та єднання силоміць українців з росіянами під час війни. Тут варто нагадати хоча б контроверсійну хресну ходу напередодні Великодня, де хрест разом несли українка та росіянка.
Крім того, попри абсолютно скандальну поведінку пана Ѓундяєва, відомого також як патріарх Кирил, від початку вторгнення Папа не відмовився від ідеї зустрічі з ним, а також не приїхав до Києва, хоча багато разів публічно заявляв про цей намір. Відомо також, що в його оточенні є багато людей, які мало розуміють ситуацію у Східній Європі. Сам Папа Римський, оскільки він виходить з Аргентини, певно, так само її не розуміє. Саме тому його оточення схильне до певного симетризму в оцінках причин війни.
Звернімо увагу також на те, що від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Папа Римський не зробив висновків зі своїх попередніх помилок. Я маю на увазі Гаванську декларацію (документ, який у 2016 році був підписаний між Папою Франциском та патріархом Кирилом, де фактично визнається російська інтерпретація війни на Донбасі як внутрішнього конфлікту. - Главред).
Хіба Папа Римський як голова католицької церкви не розуміє, що він є не тільки священнослужителем, а й політиком? Тобто він бере відповідальність за свої слова не тільки як священник, але й як політичний лідер та моральний авторитет для багатьох людей.
Плюс, у Папи Римського є ще один суттєвий недолік — політичний пацифізм. Йому здається, що війна в Україні завершиться, якщо припиниться постачання зброї. Але він не розуміє, що у разі, якщо відмовитись від концепту справедливої війни, який у католицькій церкві існував завжди, то цим він визнає, що кожна війна несправедлива. І, таким чином, дозволить злу (яким тут, очевидно, є Путін) домінувати.
Але не кожна війна несправедлива - є і справедливі війни, протягом яких жертви агресії мусять оборонятися від агресорів.
На жаль, остання заява Папи Римського, знову ж таки, показує його інфантильність як політика. Мабуть, через свій вік (а йому 86 років), свою необізнаність проблемами Східної Європи, а також слабкі інтелектуальні здібності він постійно потрапляє у публічні скандали.
Можливо, він хотів сказати, що йому сумно, що дівчина загинула внаслідок теракту. Але він не розібрався, що ця дівчина, перш за все, була російською пропагандисткою, яка закликала до геноциду українців. Якщо у цьому випадку і потрібно висловлювати публічні співчуття, то українцям, а не такій огидній постаті, як Дугін.
Загалом ми маємо тенденцію до того, щоб трактувати Франциска та, загалом, інституцію Папи через призму попередників, які були інтелектуалами найвищого класу. Зокрема, Іван Павло ІІ був філософом, а Бенедикт XVI - теологом, вони були людьми освіченими, які знали багато мов та добре розбиралися у політиці. Хосе Бергольйо не має відповідної освіти і таких аналітичних здібностей, що видно неозброєним оком.
У той же час я не вважаю його заяв виключно наслідком італійського впливу - це, скоріше, вплив оточення, тих людей, які працюють у римській курії (правлячий орган папської влади. - Главред). Не виключено навіть і те, що серед них є російська агентура, адже для радників Путіна, певно, не є зайвим мати у Ватикані свою агентуру. Звісно, доказів цього немає, але така гіпотеза можлива.
Так чи інакше, подібні заяви демонструють абсолютний брак політичної компетенції Папи Римського. І тепер чим швидше він подасть у відставку, як зробив його попередник, Бенедикт XVI, тим для всіх буде краще. Тим паче, що серед поляків, українців та й інших католиків він втратив довіру і не здобуде її наново, адже багато вірян розчарувалися у позиції Папи.
Додам, що в Україні існує переконання, що Папа Римський непогрішимий і те, що він говорить, не підлягає оскарженню. Але непогрішимість стосується лише деяких питань віри і тільки після довготривалих процедур консультацій з теологами. Як з головою церкви, а тим паче головою держави Ватикан та, відповідно, політиком, з ним є право сперечатися.
Християнське життя полягає у відвертості, тому УГКЦ може, якщо не напряму полемізувати з Папою, але висловити незгоду через відповідну заяву. Мовляв, у такі складні часи для українського народу, всі християни повинні чітко розділяти добро та зло і утриматися від порівнювання жертв та злочинців. Така заява, яка буде фактичною полемікою з позицією Папи, була би абсолютно виправдана.
Лукаш Адамський, доктор історії та політичний аналітик, заступник директора Центру діалогу імені Юліуша Мєрошевського (Польща), спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
