Не тільки масовий голод: чи загрожує світу та Україні затяжна війна

Головна проблема в економіці України на сьогодні - відсутність роботи у мільйонів українців.

Про це не говорять. Дійсно, фронт важливіше і пріоритет номер один. Але фронт начебто вже забезпечується. Тепер можна і потрібно писати про головну проблему в економіці. Тому що пора діяти.

Війна створила жахливий колапс у доходах населення України. Інакше і бути не могло.

Уявіть, що ВВП України - це озеро, яке постійно наповнюється мільйонами струмочків. Ці струмочки-люди. Хтось зовсім маленький, вирощує огірки в теплиці і продає на ринку. Хтось працює у кафе/турагентстві, на заводі/будівництві. Навколо великого підприємства завжди годуються тисячі людей, включаючи дітей і людей похилого віку. Всі вони живуть і витрачають гроші, тим самим формуючи ВВП, в який так люблять запускати руки казнокради всіх мастей.

Війна призвела до того, що мільйони струмочків припинилися. Люди масово перестали працювати, а багато фізично пішли на війну або поїхали. ВВП перестав формуватися, люди втратили джерела доходів і опинилися на межі виживання. Це - проблема.

Нагадаю, що до війни більше 80% населення України вже жили від зарплати до зарплати, від пенсії до пенсії. Бюджетники та пенсіонери, на подив, опинилися у відносно терпимій ситуації, хоча вона залишилася нелюдськи поганою. Але є ті, хто заробляли своєю працею. І можуть. Але - ніде.

Заощадження - ще у когось є. Але питання не можна ставити так: живіть на заощадження. Держава зобов'язана створити робочі місця. Воно зобов'язане було і до війни. Але тоді все від президента (респект Зе зараз) до чиновника в низах просто забивали на це болт. І якось все вирішувалося. Мільйони людей їхали за кордон або рятувалися тіньовою економікою.

Але зараз забивати болт на людей-злочин. У мене немає питань до президента, але у мене багато питань до економічного блоку уряду Шмигаля. Злочинно бездарні і байдужі, в умовах війни вони самі становлять небезпеку для України.

Байдужість до питання робочих місць - не єдиний їхній злочин. Я вважаю злочином продовжувати платити по $55-мільярдному державному боргу України. А де обмеження жахливих зарплат членів наглядових рад і правління державних підприємств? Неначе немає війни і немає великих викликів. Але нічого-переможемо і розберемося, хто чим займався.

Якщо не створювати масово робочі місця, є ще одне рішення. У західній економічній думці вже давно блукає ідея гарантованого мінімального доходу. Просто раніше це була фантазія. Мовляв, скоро скрізь працюватимуть роботи, а людям краще платити гроші, щоб не померли з голоду і не вдарилися в злочинність.

У сучасній Україні мінімальний гарантований дохід може стати ефективним інструментом. На час війни мільйонам людей варто виплатити гроші, щоб вони банально могли купити продукти і ліки. Це прагматично і тверезо.

читайте такожНе Путіним єдиним: Чому Україна ризикує впастиЗ точки зору макроекономіки-це теж рішення. Адже війна наполовину стиснула джерела наповнення ВВП, і свідоме вливання грошей в економіку може компенсувати провал. А що стосується інфляції-ціни і так ростуть, і вкидання грошей навряд чи сильно змінить загальну картину.

Механізм уже випробуваний. "Вовина тисяча" працює швидко і масово. Ось і не потрібно придумувати велосипед.

Друга проблема в економіці України-можливий зрив посівної.

Російські війська блокують частину територій, які зазвичай засіваються. Блокує торговельні шляхи для ввезення палива / добрив та вивезення аграрної продукції. Зрозуміло, що паливо з Білорусі і добрива з РФ - більше не варіант.

Якщо війна затягнеться, частина територій України випаде з обігу. Україна не добере частину зернових, олійних. Наслідки будуть серйозними.

У масштабах світу Україна дає 11% експортного ринку пшениці, 18% кукурудзи, 19% ячменю, 30% світового виробництва соняшникової олії. З них 22% зерна в Марокко (37 млн населення), 26% в Єгипті (100 млн населення), 21% в Нігерії (200 млн населення). Частка української кукурудзи на ринку Індонезії (280 млн населення) – 31%, Бангладешу – 27% (165 млн населення). Так що не виключений голод і гуманітарна криза у великій частині Африки.

Згадуються похмурі прогнози щодо випробувань для всієї планети: неврожай, голод. Звичайно, проживемо, але наше завдання як людей - мінімізувати ризики.

У зв'язку з цим абсолютно правильно обмежувати вивезення аграрної продукції з України. Світ про себе подбає. Україні потрібно думати про себе. Ми недоотримаємо валюту, але збережемо продовольство. Звичайно ж, потрібно наповнювати порожній Держрезерв. За великим рахунком, викуповувати аграрну продукцію навіть за нинішніми високими цінами.

Посівна-це пріоритет, поряд зі створенням робочих місць. Це мають бути два національні проекти. Краще-зв'язати їх якомога тісніше. А після посівної-думати про те, як частину аграрної продукції скупити в Держрезерв.

І тут роль влади - важлива і ключова. Зараз не час лібертаріанців і милованових. Нам потрібно разом пройти це випробування. А після війни - назад в обійми ринку.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред