Економічний план Гарріс: що там і за що його критикують?

Якщо економічні декларації Трампа зосереджені на поверненні виробництва в США, економічній ізоляції та приборканні інфляції (ці речі трохи суперечать одна одній), то план Гарріс зосереджений на підтримці середнього класу, а також на скороченні економічної нерівності, яка підриває і політичну стабільність країни.

Її пріоритети - розширення доступу до житла та зменшення вартості базових товарів та послуг. Стимулювання економіки має бути досягнуто через інвестиції в житло, соціальні програми, охорону здоров’я та фінансові інструменти для малих бізнесів і громад.

Рекомендуємо:

Зеленський у США зустрінеться з Гарріс і Трампом: про що говоритимуть

Ключова частина плану Гарріс - забезпечення доступу до житла. Вона пропонує будівництво 3 млн нових одиниць житла для боротьби з дефіцитом та надання податкових пільг для забудовників, які будують доступні будинки для першого житла. Також передбачається фінансування регіональних будівельних проєктів. Це має зменшити дефіцит житла та знизити ціни, і - відповідно - соціальну напругу. Крім того, її план включає надання податкових пільг на суму $25к для першого внеску тим, хто вперше купує житло.

Гарріс також планує боротися з завищеною орендою і монополізацією цього ринку. Це передбачає скасування податкових пільг для інвесторів, які володіють більш ніж 50 житловими одиницями для оренди. Вона також пропонує обмежити можливість корпораціям скуповувати нерухомість для здачі в оренду.

Критики стверджують, що спроба контролю орендних цін може обмежити інвестиції у житловий сектор через зменшення зацікавленості забудовників. Це може завадити зменшити ціни і навіть привести до зворотного ефекту.

Податкові зміни та боротьба з нерівністю доходів. Гарріс планує зменшити податки для родин з середнім та робітничим доходом. Її програма включає податкові пільги для сімей з новонародженими дітьми, а також зниження податків на доходи від чайових (так, це суттєва частина витрат працівників в США).

Вона також пропонує підвищити корпоративний податок з 21% до 28%, що частково компенсувати витрати на ці програми. До 2017 року цей податок складав 35%, за Трампа його зменшили. Критики Гарріс вказують що намір скасувати частину пільг для корпорацій може може знизити інвестиційну активність у певних секторах.

Медична і соціальна політика. Гарріс хоче знизити витрати американців на ліки, особливо для інсулінозалежних та інших категорій, для кого вживання ліків є питанням виживання.

Гарріс виступає за заборону спекулятивного підвищення цін у продуктових мережах і введення додаткових регулювань для забезпечення справедливих цін на продукти харчування. Ці пропозиції нагадують політику контролю над цінами в 1970-х роках: тоді контроль за цінами в США був впроваджений адміністрацією президента-республіканця Ніксона. В результаті економіка зазнала нових стрибків інфляції та дефіциту деяких товарів.

Крім того, для неспроможних громад буде впровадження підтримка через фінансові установи розвитку громад (CDFI). Вона працюватиме над забезпеченням доступу до капіталу для малих підприємств і створенням нових робочих місць депресивних районах США.

Всі ці кроки Гарріс спрямовані на підтримку купівельної спроможності середнього і робітничого класу. Що і забезпечити збалансоване економічне зростання.

Але є одне але. Програма Гарріс дуже коштовна і неминуче веде до збільшення бюджетного дефіциту і державного боргу. Тиск боргів і інфляція ставлять під загрозу ефективність всєї програми у довгостроковій перспективі.

Власне, це і обʼєднує програми обох кандидатів: їх економічні програми йдуть не за логікою економіки, а за логікою політичного популізму. Це природно для країни, яка розколота через нерівність і купу соціальних чинників. Але може стати великою проблемою, коли очікування зустрінуться з реальністю.

Для вирішення накопичених проблем економіки і суспільства США немає готових рецептів, які точно спрацюють. Все, як і завжди, будуть намацувати емпірично. Простих рішень не існує.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред