Якби ми прислухалися до таких, як Марчук

Хочу сьогодні разом з вами попрощатися з Євгеном Марчуком – одним із небагатьох людей в нашій політиці, які заслуговують на звання державника. Не так багато людей, яким вдалося переосмислити свій радянський досвід. А у Євгена Марчука це був надзвичайно великий радянський досвід, бо він майже все своє життя працював у Комітеті державної безпеки УРСР.

Однак Марчук зробив з цієї праці інші висновки, ніж зробили російські чекісти. Скажімо, Володимир Путін зрозумів, що треба поставити спецслужби над державою і перетворити їх на союзників олігархів.

У Євгена Марчука завжди було інше бачення державності: свої інституції, патріотизм, спеціальні служби, які захищають державу, а не тих, хто державу розкрадає.

На жаль, такий підхід в 90-і роки не поділяла більшість українського суспільства. Так сталося, що на виборах президента України 1994 року саме Євген Марчук виявився тією людиною, яка зберігала ідею державності у вищій українській владі.

Коли Кучма звільнив Марчука з посади очільника українського уряду з дивовижним формулюванням – за формування власного політичного іміджу – в той час почався період формування цієї олігархічної держави, в якій ми з вами зараз живемо. Бо наступником Марчука на посаді прем’єр-міністра став Павло Лазаренко – людина, за якої все починалося.

Марчук доклав багато зусиль, щоб саме в той час українські інституції були здатні захищати інтереси держави. Саме він був на чолі тієї операції, яка зірвала першу російську спецоперацію із захоплення Криму. То було в єльцинські часи.

Виявилося, що це просто на десятиріччя відклало російську анексію. В роки Віктора Януковича були створені ідеальні умови для анексії півострова.

читайте такожПомер колишній прем'єр-міністр України, перший голова СБУ Євген МарчукЄвген Марчук очолював українську делегацію на перемовинах щодо Чорноморського флоту. Тиск з російського боку був жахливим, але не тільки з російського. Президент України Леонід Кучма дуже хотів бачити в Києві російського президента Бориса Єльцина, і заради цього візиту та підписання так званого великого договору між Росією і Україною був готовий на серйозні компроміси. Однак Євгену Марчуку вдалося визначити досить чіткі часові параметри перебування російського контингенту в Криму. Проте найважливіше те, що Марчуку вдалося визначити чіткі технічні параметри, які запобігли перетворенню Чорноморського флоту на якийсь сучасний контингент.

І на Чорноморський флот очікувала доля металолому, аби не зміни в українській позиції уже в часи Віктора Януковича, якби не Харківські угоди, які перетворили Чорноморський флот на ідеальний окупаційний контингент для Криму, що і сталося невдовзі.

читайте такожСмерть Євгена Марчука: в СБУ назвали причинуЄвген Марчук був прихильником євроатлантичної інтеграції України. Саме завдяки йому теза про євроінтеграцію України потрапила в стратегію української національної безпеки. І це тоді, коли більшість українців виступали проти НАТО – для них НАТО залишалося ворожим союзом. Самі вони бачили своє майбутнє у союзі з Російською Федерацією. Це продовжувалося фактично до помаранчевої революції. Люди зрозуміли сенс його позиції тільки після нападу Росії.

Якби ми прислухалися до таких, як Марчук, то і Крим був би частиною України, і ніякої війни на Донбасі не було б. Ну так, Росія виступила б з якимось нотами щодо вступу України до НАТО. Але погодьтеся, ноти - це не танки.

… Масштаб політика, як правило, не має великого значення, коли немає суспільного запиту. Що, звичайно ж, не скасовує значущості постаті самого Марчука для трьох десятиліть української державності. Він хоча б намагався.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред