Є хороша і погана новина.
Багато противників Трампа побоювалися, що до влади в США прийшов потенційний диктатор. Однак перші його сто днів показали, що президентом став радше містер Хаос.
Фашистські та комуністичні диктатори чітко знали, що вони хочуть, і йшли до своєї мети. Їхні прагнення були ірраціональні, але політичні інструменти - цілком ефективні. На відміну від них, Трамп може тільки проголошувати свої забаганки, він навіть не замислюється про технологію їх реалізації.
Правління Трампа це торжество трьох "н": некомпетентності, неадекватності, неефективності. Він сам і його команда некомпетентні в тому, чим займаються. Божевільний конспіролог Кеннеді вирішує проблеми охорони здоров'я. Журналіст-алкоголік Хегсет керує обороною країни. Шахраюватий девелопер Віткофф стає головним міжнародним переговірником. Коментатор-фрік Габбард координує питання безпеки.
Усі вони, так само як і Трамп, неадекватно сприймають реальність, живуть у вигаданому світі власних консирологічних фантазій. Їхній бос остаточно повернувся на власній величі, а вони всіляко підіграють його нарцисизму.
Практично у всіх галузях політика американської адміністрації в минулі сто днів розвивалася за таким сценарієм. Трамп ставив нереальну мету: мир за 24 години, купимо Гренландію, змусимо всіх платити США величезні тарифи тощо. Його улеслива свита брала під козирок - починалися хаотичні, непродумані, суперечливі дії з нульовим, точніше, дозвільним результатом. Далі Трамп здавав назад або погрожував "вийти з процесу". Позаду нього залишалися лише руїни: відносин із союзниками, біржових індексів, здорового глузду.
Містер Хаос займається руйнуванням створеного кількома поколіннями його попередниками, наприклад, євроатлантичної єдності. Однак він нездатний нічого створити замість зруйнованого, навіть організувати якийсь новий фашизм, чого хотіли б багато хто в його оточенні. На цих руїнах Трамп і його кліка не можуть надовго затриматися при владі.
Так, він ініціює якісь гоніння на своїх супротивників, порушує закони, намагається встановити авторитарну владу, ділити світ із Путіним. Але все це має такий самий хаотичний і безглуздий характер, як і його дії в інших напрямках. Коли Гітлер вирішив домовитися зі Сталіним, йому вистачило на це кількох днів. Трамп, у випадку з Путіним, на щастя, навіть на це виявився нездатним.
Отже, після ста днів Трампа є дві новини: одна хороша, інша погана. Диктатури в США не буде, буде хаос до кінця адміністрації Трампа.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
