Ця війна надовго?

Сьогодні мантра про тривалу війну чомусь стала таким бажаним тотальним консенсусом, який виключає критичне обмірковування чи опонування.

Ніхто зараз вам не скаже, коли гаряча фаза війни точно може закінчитися / facebook.com/GeneralStaff.ua

Теза "ця війна надовго" зараз лунає з вуст абсолютно всіх коментаторів та аналітиків.

Ну і політиків, але щодо них, то мета цілком зрозуміла - прорахувати ризики від найбільш ресурсно важкого для країни сценарію "війни на виснаження", показати ворогу свою впевненість триматися до кінця та психологічно підготувати суспільство до нього. Це все зроблено зразково.

І сьогодні мантра про тривалу війну чомусь стала таким бажаним тотальним консенсусом, який виключає критичне обмірковування чи опонування. Сказано: війна ця на роки і баста.

Але що смішно, дуже часто про цю тезу приходиться чути якраз від тих коментаторів, які до 24 лютого тупотіли ногами і беззастережно запевняли, що ніякого повномасштабного вторгнення не буде, а Росія виключно зосередиться на Донбасі. Ну таке.

читайте такожМожливі переговори: астролог назвала місяць, який стане переломним у війніДоводилось нещодавно спілкуватися з одним начебто притомним чиновником, у якого очі горіли, коли він казав, що ця війна на десятиліття. І будь яке протилежне припущення викликає чомусь інфернальне роздратування чи агресивну відразу. Чому так?

Теза про довгу гарячу війну стала фетишем самопереконаності і насильницького примушування своєї психіки до складнощів війни. Що є, напевно, корисним в часи колективної тривоги та підкорення організму інстинкту самовиживання.

Людині легше себе змусити адаптуватися до війни з негативної рамки, ніж принижувати себе необачним сподіванням на привабливе краще у вигляді швидкого кінця війни. Вдавались взнаки інфантильні роздуми в перші дні війни, коли багато хто вірив, що це на пару тижнів. Максимум.

Однак, якщо спробувати поставитися і до тези про довгу війну критично, то і вона підпадає під дію фактору "чорного лебедя". Будь-яка гаряча війна є ресурсно виснажливої і для РФ, так само як і для України. Немає грошей і ресурсу - затихають гарячі дії. Будь-яка війна завершується мирною угодою, так само буде і в нашій війні.

Правда також полягає в тому, що ніхто зараз вам не скаже, коли гаряча фаза війни точно може закінчитися. Якщо навіть американська розвідка помилялась, обраховуючи стійкість Києва у декілька днів, то потрібно розважливо поставитись і до всепропащої футурології наших місцевих діячів.

Війна може розтягнутись на 2023 рік, а може бути згорнута вже у цьому. Не треба з себе корчити великих Ванг чи політичних екстрасенсів, бо крім особистих страхів подібна самовпевненість не свідчить ні про що. Карти таро можна розкладати лише для себе для більшого заспокоєння чи навпаки - підсилення істерики.

читайте такожВійна на виснаження: окупанти націлилися на чотири міста України - МіноборониТак само як оманливо думати, що смерть Путіна чи зміна влади в РФ призведе до завершення війни. Або ще більш примітивна думка про те, що завершення війни можливе лише після переможного параду на Червоній площі у Москві.

Цікаво яким чином, коли навіть артилерії нам не достньо для ведення стратегічної оборонної операції на Донбасі? При цьому, багато хто з середньостатистичних українців свідомо не бачить при цьому фактору ядерної загрози з боку РФ. Це ж дійсно не жарти.

Або не здатні замислитись, що велика принизлива поразка Росії, підсвічена в інформаційному середовищі, здатна колихнути її згодом у фатальний реванш без повоєнної вибудови механізмів примусової демократизації і денаціфикації РФ.

Будь-які наші міркування щодо дати закінчення цього кривавого протистояння дуже часто стають заручниками наших особистих психологічних страхів і компенсаторних механізмів.

Не треба переоцінювати доступ і до відкритих даних, бо вони поверхові. Якщо навіть закриті дані іноді викликають фатальні помилки, а інтуїція взагалі не здатна знайти відповіді на широке коло питань.

При цьому, це є прямим наслідком того факту, що насправді велика частина українців вже облаштовує своє життя в більш-менш комфортних умовах як для такої потужної війни, що зараз триває.

Мова йде про вільний доступ до інформації, економічну активність, права і свободи людей тощо. Тому довга війна вже не така й страшна, якщо поглянути на календар.

Невтянуті у бойові дії українці вже комфортно почувається в моделі "довгої війни" і це ще більше підганяє до впевненого нав'язування тези оточуючим, родичам, співвітчизникам.

Багато людей жаліються, що живуть одним днем. Але ж живуть... Тоді, коли хтось гине на фронті чи під ракетами. Стає інвалідом чи втрачає домівку. Переживає біль втрати рідної людини чи просто втрачає справу своєї мрії.

З іншого боку, надмірне екзистенційне заглиблення в тему тривалості війни може зіграти злий жарт з мобілізаційною активністю масової свідомості і призвести до нових національних помилок.

Найбільш небезпечним фактором може стати тиск українців на своє військово-політичне керівництво задля швидкого закінчення війни і досягнення миру будь-якою ціною.

Саме це ми спостерігали у 2014-2015 рр. На тій гарячій фазі колективний страх великої війни породив очікуване структурування ідеї принизливого, але потрібного миру і відтермінованої війни. Найбільш органічно воно проявилось у думці людей: "території ні в яке порівняння не йдуть з життям людини".

І якраз саме ця рамка і народила Мінські домовленості. І саме ця конструкція призвела до другої гарячої війни вже в більших масштабах у 2022 р.

Бо у 2019 р. виборці вже голосували за адженду, яка не передбачала війну. Навпаки, домінував масовий консенсунс щодо миру. І цю установку на мир підсилила діяльність Порошенко, персона якого викликала об'єктивно відразу, на якій зіграв конкурент.

Зараз ця помилка врахована і вона сформувала масову мобілізаційну установку: ні поступкам територій! Помилку Порошенка не можна повторити. Але тут самі росіяни постарались, коли своїми діями довели, що апетит приходить під час їжі і що тимчасове замирення не виключає факту нової війни.

Цією поведінкою росіяни також впливають на контури майбутньої (тимчасової/постійної) мирної конструкції, акцептуючи більш агресивну, фаталістичну і непоступливу позицію України, з чим Росія просто не здатна справитись зараз, проводячи чергові інформаційні операції в Україні.

Подивимось. Знаю тільки одне: інформаційно-психологічна складова під час цієї війни з кожним днем зростає. Це перша велика війна, яка відбувається в епоху масового інтернету. На відсотків 60-70% її переможну рамку визначає саме картинка у масовій свідомості.

Тому думай...те.

Реклама
Підтримайте Главред

Останні новини

Реклама
Реклама
Реклама
Ми використовуемо cookies
Прийняти