Ця війна надовго?

Теза "ця війна надовго" зараз лунає з вуст абсолютно всіх коментаторів та аналітиків.

Ну і політиків, але щодо них, то мета цілком зрозуміла - прорахувати ризики від найбільш ресурсно важкого для країни сценарію "війни на виснаження", показати ворогу свою впевненість триматися до кінця та психологічно підготувати суспільство до нього. Це все зроблено зразково.

І сьогодні мантра про тривалу війну чомусь стала таким бажаним тотальним консенсусом, який виключає критичне обмірковування чи опонування. Сказано: війна ця на роки і баста.

Але що смішно, дуже часто про цю тезу приходиться чути якраз від тих коментаторів, які до 24 лютого тупотіли ногами і беззастережно запевняли, що ніякого повномасштабного вторгнення не буде, а Росія виключно зосередиться на Донбасі. Ну таке.

читайте такожМожливі переговори: астролог назвала місяць, який стане переломним у війніДоводилось нещодавно спілкуватися з одним начебто притомним чиновником, у якого очі горіли, коли він казав, що ця війна на десятиліття. І будь яке протилежне припущення викликає чомусь інфернальне роздратування чи агресивну відразу. Чому так?

Теза про довгу гарячу війну стала фетишем самопереконаності і насильницького примушування своєї психіки до складнощів війни. Що є, напевно, корисним в часи колективної тривоги та підкорення організму інстинкту самовиживання.

Людині легше себе змусити адаптуватися до війни з негативної рамки, ніж принижувати себе необачним сподіванням на привабливе краще у вигляді швидкого кінця війни. Вдавались взнаки інфантильні роздуми в перші дні війни, коли багато хто вірив, що це на пару тижнів. Максимум.

Однак, якщо спробувати поставитися і до тези про довгу війну критично, то і вона підпадає під дію фактору "чорного лебедя". Будь-яка гаряча війна є ресурсно виснажливої і для РФ, так само як і для України. Немає грошей і ресурсу - затихають гарячі дії. Будь-яка війна завершується мирною угодою, так само буде і в нашій війні.

Правда також полягає в тому, що ніхто зараз вам не скаже, коли гаряча фаза війни точно може закінчитися. Якщо навіть американська розвідка помилялась, обраховуючи стійкість Києва у декілька днів, то потрібно розважливо поставитись і до всепропащої футурології наших місцевих діячів.

Війна може розтягнутись на 2023 рік, а може бути згорнута вже у цьому. Не треба з себе корчити великих Ванг чи політичних екстрасенсів, бо крім особистих страхів подібна самовпевненість не свідчить ні про що. Карти таро можна розкладати лише для себе для більшого заспокоєння чи навпаки - підсилення істерики.

читайте такожВійна на виснаження: окупанти націлилися на чотири міста України - МіноборониТак само як оманливо думати, що смерть Путіна чи зміна влади в РФ призведе до завершення війни. Або ще більш примітивна думка про те, що завершення війни можливе лише після переможного параду на Червоній площі у Москві.

Цікаво яким чином, коли навіть артилерії нам не достньо для ведення стратегічної оборонної операції на Донбасі? При цьому, багато хто з середньостатистичних українців свідомо не бачить при цьому фактору ядерної загрози з боку РФ. Це ж дійсно не жарти.

Або не здатні замислитись, що велика принизлива поразка Росії, підсвічена в інформаційному середовищі, здатна колихнути її згодом у фатальний реванш без повоєнної вибудови механізмів примусової демократизації і денаціфикації РФ.

Будь-які наші міркування щодо дати закінчення цього кривавого протистояння дуже часто стають заручниками наших особистих психологічних страхів і компенсаторних механізмів.

Не треба переоцінювати доступ і до відкритих даних, бо вони поверхові. Якщо навіть закриті дані іноді викликають фатальні помилки, а інтуїція взагалі не здатна знайти відповіді на широке коло питань.

При цьому, це є прямим наслідком того факту, що насправді велика частина українців вже облаштовує своє життя в більш-менш комфортних умовах як для такої потужної війни, що зараз триває.

Мова йде про вільний доступ до інформації, економічну активність, права і свободи людей тощо. Тому довга війна вже не така й страшна, якщо поглянути на календар.

Невтянуті у бойові дії українці вже комфортно почувається в моделі "довгої війни" і це ще більше підганяє до впевненого нав'язування тези оточуючим, родичам, співвітчизникам.

Багато людей жаліються, що живуть одним днем. Але ж живуть... Тоді, коли хтось гине на фронті чи під ракетами. Стає інвалідом чи втрачає домівку. Переживає біль втрати рідної людини чи просто втрачає справу своєї мрії.

З іншого боку, надмірне екзистенційне заглиблення в тему тривалості війни може зіграти злий жарт з мобілізаційною активністю масової свідомості і призвести до нових національних помилок.

Найбільш небезпечним фактором може стати тиск українців на своє військово-політичне керівництво задля швидкого закінчення війни і досягнення миру будь-якою ціною.

Саме це ми спостерігали у 2014-2015 рр. На тій гарячій фазі колективний страх великої війни породив очікуване структурування ідеї принизливого, але потрібного миру і відтермінованої війни. Найбільш органічно воно проявилось у думці людей: "території ні в яке порівняння не йдуть з життям людини".

І якраз саме ця рамка і народила Мінські домовленості. І саме ця конструкція призвела до другої гарячої війни вже в більших масштабах у 2022 р.

Бо у 2019 р. виборці вже голосували за адженду, яка не передбачала війну. Навпаки, домінував масовий консенсунс щодо миру. І цю установку на мир підсилила діяльність Порошенко, персона якого викликала об'єктивно відразу, на якій зіграв конкурент.

Зараз ця помилка врахована і вона сформувала масову мобілізаційну установку: ні поступкам територій! Помилку Порошенка не можна повторити. Але тут самі росіяни постарались, коли своїми діями довели, що апетит приходить під час їжі і що тимчасове замирення не виключає факту нової війни.

Цією поведінкою росіяни також впливають на контури майбутньої (тимчасової/постійної) мирної конструкції, акцептуючи більш агресивну, фаталістичну і непоступливу позицію України, з чим Росія просто не здатна справитись зараз, проводячи чергові інформаційні операції в Україні.

Подивимось. Знаю тільки одне: інформаційно-психологічна складова під час цієї війни з кожним днем зростає. Це перша велика війна, яка відбувається в епоху масового інтернету. На відсотків 60-70% її переможну рамку визначає саме картинка у масовій свідомості.

Тому думай...те.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред