Залужний разом із Забродським написали блискучий текст про перспективи цієї війни. Він називається "Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд".
Я не буду розбиратися в чисто військових аспектах цієї статті. Скажу тільки, що майже з усім, що там написано, я згоден (хоч моя згода і недорого коштує).
Але, як повний дилетант у військовій справі, я звернув увагу, перш за все, на форму її написання. Перш за все впадає в очі, що стаття написана з підкресленою повагою не тільки до союзників України, а й навіть до її ворога. За ним визнаються речі, в які вже абсолютно неможливо повірити: наприклад, раціональна поведінка і наявність у Росії в цій війні осмислених цілей, які можна логічно сформулювати.
Крім того, кілька разів в статті підкреслюється: стратегічна ініціатива в цій війні як і раніше знаходиться на боці Росії. Це, на сьогоднішній день, як мінімум - дуже спірно і є сильною натяжкою.
Взагалі, стаття справляє сильне враження своєю логічністю і простотою викладу без шкоди змістовності і глибині. І найголовніше, спокійним, неемоційним викладом суті справи. Що саме собою є подвигом з боку людини, командувача українською армією.
І як же на цьому тлі абсолютно вже анекдотично виглядають хвастощі Путіна на Східному економічному форумі.
Все у нього тіп-топ, все він знає, все розуміє, демократії у Великобританії немає, народ там відсторонений від виборів глави держави, якщо європейці не будуть нас слухатися - відключимо газ, переважна більшість українців ненавидять київський режим і так далі, весь набір його типового марення. Включаючи його фірмові фрази "ми не починали цієї війни" і що "головне - це зміцнення суверенітету".
Як би так йому пояснити, що у Великобританії немає виборів глави держави, оскільки там глава держави - королева.
І що в одному реченні не можна говорити "відключимо газ" одночасно з "будемо строго виконувати свої контрактні зобов'язання", інакше це шизофренія.
І яка кількість українців ненавидить київську хунту - не його собаче діло. Нехай поцікавиться краще, яка кількість росіян ненавидить його самого.
І нехай краще розповість, як у нього в Росії народ залучений до виборів глави держави. Нещодавно ми бачили, як йому обнуляли терміни: на пеньках...
І поясніть йому, що зміцнення суверенітету, це не синонім зміцнення його особистої влади. І взагалі: суверенітет - це не самоціль, а засіб забезпечення благоденства народу. І якщо боротьба за суверенітет веде до зубожіння людей, отже, щось з цим суверенітетом не те...
Утім, про що я... Все давно ясно. Його не змінити. І сам він вже ніколи цього всього не зрозуміє. Його потрібно прибрати. Тихо, голосно, мирно, криваво... Не знаю як, але рано чи пізно це трапиться. Боюся, що за старою російською звичкою - швидше голосно і криваво, ніж мирно і тихо...
Одне я знаю точно: перемога України в цій війні сильно наблизить цей щасливий день. І все людство зітхне з полегшенням. Тому, що сам факт існування цього божевільного вовкулака - це образа людини, як вінця творіння.
Путін - класичний приклад не антропоїда, а андропоїда, тобто "людини андроповської". А еволюція андропоїда неможлива. Він неадекватний і живе в світі своїх помилок, тільки їх вважаючи реальністю. Можливо, це різновид аутизму або ще чогось.
Але дивлячись сьогодні на нього, я ще раз переконався - він неадекватний. Йому не можна відкрити очі - він сліпий. Йому не можна розповісти правду - він глухий. Він бездушний як колода. Він туго міркує.
Він автоматично фільтрує реальність, залишаючи в своїй картині світу тільки те, що вкладається в його убогі андроповські кліше. І все, що у нього є, це тільки нескінченне тяжіння до домінування. Він кадавр, що пожирає простір і час. І якщо його не зупинити - він його зжере весь, цілком.
І це вірно, що ми стоїмо перед екзистенціальним вибором. І у нас немає іншого виходу, окрім як перемогти Путіна і його армію андропоїдів.
Бо наша справа правильна. Ворога буде розбито. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
