Де Путіну зберегли обличчя - так це на ринку газу. І ось що сталося.
Пару місяців тому Путін голосно стукнув кулаком по столу і наказав продавати газ тільки за рублі. І намалював схему, за якою Газпром погоджується продавати газ за вже підписаними контрактами. Що, само собою, було порушенням цих контрактів.
Але тепер Росії немає потреби зберігати імідж надійного постачальника. Просто тому, що стратегічно вона ринок Європи вже втратила. ЄС прийняв рішення відмовитися від російських енергоносіїв у середньостроковій перспективі і різко скоротити споживання російського газу вже до кінця року. Тому нових контрактів не буде і Путін це знає. Хіба що з друзями Путіна - Сербією та Угорщиною.
Навіщо Путін це наказав зробити, досі не ясно. Можливо, це був ще один ірраціональний крок кремлівського діда. Можливо, він намагався таким чином змусити Європу порушити санкції. У будь-якому випадку, економічної вигоди тут йому не було в принципі.
Так чи інакше, Єврокомісія виступила різко проти саме запропонованої Путіним схеми. Коли європейська компанія повинна була давати команду про обмін свого платежу в євро на рублі і далі перераховувати рублі на рахунок Газпрому. Тому що ця схема передбачала контакт з Центральним Банком Росії. А це порушення санкцій. Виник глухий кут.
Як з нього вийшли? Дуже просто. Газпром сказав, що платити треба як і раніше в Євро. Але компанії повинні відкрити рахунок в рублях. Європейські компанії просто платять в євро і забувають. А далі російська сторона сама змінює євро на рублі, сама переводить ці рублі на рахунок європейської компанії і перераховує їх Газпрому. У підсумку, Путін зможе сказати, що йому заплатили в рублях. А європейські компанії при цьому не порушать санкції. Європейські трейдери отримають російський газ і споживачі в Німеччині та Італії, наприклад, не відчують на собі принади газової війни з Росією.
Судячи з усього, Єврокомісія зробила висновок, що така форма платежу не порушує санкції. Решта їх не хвилює. Уряд Німеччини буде щасливий, що будуть щасливі німецькі споживачі, особливо німецькі хімічні концерни. Путін буде щасливий, що зможе доповісти своїм підданим, що знову всіх переміг. При цьому нічого не зміниться в принципі. На цю схему пішли найбільші покупці газу. Інші-відмовилися і послали Путіна слідом за російським кораблем.
Що це означає Для нас? З одного боку, нам неприємно, що європейці не пішли на принцип до кінця. І не змусили Путіна зробити собі швидке самоембарго, що значно б скоротило вже, прямо зараз, доходи російського бюджету. Європейські компанії пішли на зміну контракту, нехай і не зобов'язані були це робити, але прогнулися. З точки зору цих компаній, правда, вони просто слідували здоровому глузду, захищаючи своїх акціонерів і споживачів, адже де-факто вони нічого не зробили, але не допустили при цьому значну власну кризу.
З іншого боку, по українській трубі продовжить йти газ, що чисто технологічно позбавляє нас від багатьох проблем. Плюс, ціна газу в Європі не зросте значно, що важливо, враховуючи зберігаються потреби в імпорті газу. Тут важливий момент ще й у тому, що нам не вигідне різке зростання інфляції в Європі, адже це могло б викликати політичні зміни і поміняти ландшафт європейській політиці, зробивши там більше Орбанів, що могло б позначитися на підтримці України.
читайте такожПерелом у війні з Росією: чому Німеччина і Франція бояться перемоги УкраїниУ підсумку, на зміни контракту не пішли ті компанії, які купували мінімальні обсяги російського газу. В цілому, на даний момент, Газпром через наказ Путіна втратив вже 16% ринку. Але, знову ж таки, ринок і так йде від Газпрому і згідно з планами ЄС до кінця року Газпром втратить більше 60% від європейського ринку і буде поступово втрачати його місяць за місяцем. Стратегічно це нічого не змінює.
Але так, психологічно осад залишився. Європейці виявилися не готові втрачати багато просто заради задоволення побачити приниженого Путіна. Втім, а хто б погодився? Принаймні з тих, на кого ще не падали бомби Путіна.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір, спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред