Велика Британія останнім часом активно взялася за Україну, принаймні на рівні заяв це дуже помітно. Заяв на підтримку нашої держави лунає маса, зокрема, британський прем’єр-міністр Борис Джонсон нещодавно сказав, що Заходу скоро доведеться обирати між залежністю від російського газу та захистом України.
Втім, слід розібратися, з чим пов’язана така активність Британії, і в чому її інтерес. Насправді таких інтересів у Великої Британії – три:
- дестабілізація ситуації в Європейському Союзі, на що Британія максимально працює;
- протистояння Росії, яке є традиційним для британської зовнішньої політики, особливо останніх років;
- створення певних потужностей для того, щоб замістити собою американські впливи в Європі.
Все те, що не потрібно Сполученим Штатам і відпадає від них, сьогодні підбирає до рук Велика Британія. Більше того, вона зараз створює кілька конфігурацій, зокрема, транс’європейську вісь Лондон-Анкара, на яку хоче нанизати такі країни, як Польща, Україна, Молдова тощо.
Що стосується прагнення дестабілізувати ситуацію в Європі та Росії, Україна в цьому плані є дуже вигідним інструментом, саме тому Британія усіляко використовує її. Виникає питання, а яким чином за допомогою України можна дестабілізувати ситуацію в Європі. Дуже просто – це можна зробити, постійно наголошуючи на необхідності прийняття України до НАТО і ЄС. Адже Україну не приймають в НАТО не через корупцію чи війну, а через те, що розглядають її як фактор посилення американського чи британського впливу на ситуацію всередині НАТО та Євросоюзу.
На тлі того, що зараз відбувається із Польщею та її позиціями в ЄС, Брюссель точно не захоче мати ще одну проблему, прийнявши до свого складу Україну. В ЄС усі розуміють, що це буде ще той "троянський кінь"... Брюссель цього не може собі дозволити.
Британія взялася за Україну не зараз, а близько року тому. Коли Борис Джонсон тільки-но прийшов на посаду прем’єр-міністра, він почав дотримуватися політики зближення з Україною та активного залучення її до сфери зовнішньої політики Великобританії. Україна при цьому розглядається Лондоном суто як інструмент. Жодних інтересів у Британії щодо України немає – проблеми індіанців шерифа не цікавлять.
Відтак, для нашої країни немає жодних вигід від того, що нею цікавиться Британія. Британія ніколи і нікуди не приходить як філантроп – вона завжди приходить як завойовник.
На тлі активності Великобританії щодо України навіть Сполучені Штати відійшли на другий план. Це справді так, бо Британія є найближчим партнером США у Європі. А Україна в цій ситуації є "перехідним активом", який Сполучені Штати скинули на Британію. Саме цим пояснюється те, що політика Вашингтону щодо України стала більш прохолодною – Штати лише за інерцією цікавляться тим, що відбувається у нас.
читайте такожВійськова міць Росії як спосіб самогубства
Формально передача України на баланс Британії відбулася на початку 2021 року, коли клуб послів Великої сімки в Україні очолила посол Великобританії Мелінда Сіммонс. Тимчасова повірена у справах США Крістіна Квін зараз фактично зникла з радарів і перестала продукувати якісь ініціативи, її функції перебрала на себе пані Сіммонс.
Що це означатиме для України? Якщо американці – супер-прагматичні, британці – супер-цинічні у своїй зовнішній політиці. Це ми можемо побачити на прикладі цілої низки азійських та африканських країн, де були інтереси британців. Можна довго говорити про те, якими будуть наслідки для нас, але нічого доброго від цього Україна точно не отримає.
Костянтин Бондаренко, керівник фонду "Українська політика", політолог, історик, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
