Форпост, що захищає від РФ західний світ, або Чи може Україна розраховувати на підтримку Британії

Великобританія активно висловлюється на захист України та начебто має намір відправити сюди 600 своїх військовослужбовців. Британія активізувалася не зараз – її послідовна позиція щодо Росії лишається незмінною вже не одне десятиліття. Там чудово розуміють, що таке Російська Федерація і російська зовнішня політика. Варто згадати хоча б вбивство Литвиненка на початку нульових років, видворення російських шпигунів із Лондона тощо. Тож позиція Британії є цілком послідовною.

Те, як зараз Великобританія поводиться щодо України, є ознакою того, що на Заході дедалі більше розуміють, що наша держава є форпостом, який захищає від російської агресії майже весь західний світ. Ця логіка бере гору.

Крім того, спрацьовують і певні особисті моменти. Адже коли прем’єр-міністр Борис Джонсон був міністром закордонних справ Великобританії, він бував у Києві, і йому розповідали в деталях про все, що відбувається між нами і Росією. Тож він знайомий із ситуацією і очно, і заочно через інформацію від своїх спецслужб. Тобто Джонсон дуже добре розуміє, що означатиме для Заходу і західної цивілізації втрата України.

Тому це – ознака того, що на Заході все-таки є політики, які мислять тверезо і розуміють, що не можна обмежуватися "стурбованостями", а потрібно переходити до практичних речей, які можуть реально допомогти у протистоянні Росії.

Звісно, у Британії цілком прагматичні інтереси щодо України: демократична Україна, вмонтована в західний світ – це дуже практичний інтерес, у тому числі й для британського бізнесу.

При цьому не варто думати, що Сполучені Штати повністю поступаються Британії своїми впливами на Україну. Подивіться хоча б на останню подію українсько-американських відносин – візит Кулеби до Вашингтону та підписання оновленої Хартії, а також на конкретні кроки, які вживає адміністрація Байдена щодо України, а саме – військову допомогу, яка надходить і буде надходити.

Все це свідчить про те, що вісь Вашингтон-Лондон починає реально працювати, причому дуже злагоджено, бо одна країна тут доповнює іншу. В підсумку ми отримуємо те, чого не могли дочекатися в попередні роки – не заяв, а реальних дій. І реальні дії говорять самі за себе.

читайте такожФілантроп чи завойовник: чому Велика Британія взялася за Україну

Тож тут йдеться не про конкуренцію між США і Британією за вплив на Україну, а про доповнення Вашингтону і Лондону, які допомагають Україні та своїм прикладом стимулюють інших.

На превеликий жаль, у континентальній Європі таких країн, як Британія, насправді дуже мало.

Зараз йдеться про те, що Британія може відправити в Україну близько 600 своїх військовослужбовців. Поки що офіційного підтвердження цих намірів немає – є лише повідомлення таблоїда The Mirror. Попри те, що цю інформацію подав таблоїд, такі витоки відбуваються не випадково, і вони слугують двом цілям:

• по-перше, попередити потенційного нападника, що він матиме справу з іншою якістю спротиву, а Британія – ядерна держава, й тому не варто ризикувати;
• по-друге, це сигнал українському суспільству, що воно не залишиться наодинці з ворогом.

Тобто відправка Британією військовослужбовців матиме і практичний, і символічний ефект. І я думаю, що Британія справді надішле в Україну свій контингент, бо такі повідомлення просто так назовні не випливають.

читайте такожДопомоги чекати не варто: чому в разі наступу Росії Україна залишиться сама

Отже, вряди-годи у деяких західних лідерів все-таки є поняття про цінності. Не кажу в даному випадку про багатьох європейських лідерів, у яких цих цінностей, виявляється, немає – є лише бажання заробляти, заробляти і ще раз заробляти. А британо-американська вісь демонструє, що поняття цінностей для них чогось варте. Невипадково Байден говорить про те, що найголовнішим сучасним викликом є боротьба демократії з тоталітаризмом, і очолює цю боротьбу. Демократична Україна на одному боці барикад з іншими демократичними країнами, а не друга Білорусь, є важливим ідеологічним і практичним елементом у цій боротьбі. Адже Україна – це найбільша країна в Європі за територією, і вона важлива в якості майбутнього простору безпеки для демократичної Європи. Це і практичний момент, і ціннісний. Для Британії і США це важливо.

Володимир Огризко, дипломат, керівник Центру дослідження Росії, колишній міністр закордонних справ України, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред