Ну що ж, Елізабет Трасс пішла у відставку.
З рейтингом у 12%, бунтівною партією, фінансовою кризою, відкритим конфліктом з Банком Англії і міністрами, які одне за одним йдуть вдалину.
Десь на задньому плані повинен сміятися Борис Джонсон, людина, завдяки якій вона стала прем'єром і частково через спадщину якої її кабінет звалився.
Ця відставка не була такою драматичною, як у Терези Мей або такою фантасмагоричною, як у Джонсона. Все сталося очікувано і швидко, удар був сильним і важким. Однак збиток партії завдано колосальний. Після Джонсона і Трасс консерватори втратили значну частину підтримки населення, навіть у своїх електоральних фортецях.
Якби вибори пройшли зараз, консерватори втратили б до 70% своїх місць у парламенті. В цьому і полягає політична трагедія моменту.
Найближчим часом або будуть оголошені вибори, або партія знову обере прем'єра, готового зайти на другий раунд і спробувати провести цей корабель через шторм прийдешньої зими, фінансових негараздів і економічної кризи.
Перший варіант поганий тим, що проводити вибори перед початком зимового періоду в самий розпал війни в Європі - це, м'яко кажучи, не найвдаліший час. З іншого боку, є шанс перезапустити систему і відповісти на запит електорату.
Другий варіант поганий тим, що не гарантує виходу з кризи, так як в будь-якому випадку Британію треба вести через зиму, і проводити хоч якусь "шокову терапію" для розв'язання економічних проблем. А, отже, будь-який новий лідер партії і прем'єр-міністр буде стартувати у вкрай складному і політично токсичному середовищі, на мінімалках і з розмитим екраном, так би мовити. З іншого боку, у разі успіху, консерватори можуть відіграти втрачені позиції до виборів 2024 року.
Іронічно, що Елізабет Трасс і Борис Джонсон по суті стали жертвами відкладених ефектів Brexit-а, який вони просували до самого кінця, але який потрапив на дуже невдалий час, і не дав того, на що всі розраховували. Пандемія COVID-19, наслідки війни в Україні, енергетична криза та ефекти Бориса Джонсона стали завершальними ударами.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред