Таємна мета податкової амністії

Верховна Рада прийняла законопроект про податкову амністію. Але, як це зазвичай буває, в Україні справжні цілі прикриваються абсолютно протилежними завданнями і кращою європейською практикою. З точки зору алгоритму дій про податкову амністію, все сплутано і віз поставлений попереду коня.

Тому що класична податкова амністія відбувається в кілька етапів. Перш за все, створюється "нульова точка" в економіці, щоб почати все з чистого аркуша. Таким чином, з'являється передумова до появи тіньової економіки. Від цього виграє, в основному, великий бізнес, який може оптимізувати оподаткування, захищатися від адміністративного тиску і організувати монопольне становище. І цим значна частина малого та середнього бізнесу витісняється в тіньову економіку, щоб вижити.

Але правильні економісти лікують саму хворобу, а не її наслідки. У випадку з Україною, спочатку потрібно було провести податкову реформу, визначити з населенням і бізнесом нульову точку рівноваги фіскального навантаження, переписати податкові ставки, провести демонополізацію бізнесу і знизити регулятивний тиск на нього і тільки після цього, з чистого аркуша, запускати моделі амністії – встановлювати перехідний період і жорстко карати тих, хто в простягнуту руку держави поклав камінь.

Оскільки практично всі передумови для тіньової економіки залишилися, якщо провести амністію зараз, то, відповідно, вона не дасть ніяких результатів.

Адже якщо у суспільства і населення немає відчуття нульової точки, то ніхто і не стане амністувати свої капітали. І навіть якщо в нинішніх умовах ми і знизимо тіньову економіку і отримаємо кілька мільярдів гривень до держбюджету, то вже через рік ситуація повернеться на круги своя.

Податкова амністія - це разова акція. І якщо її проводити часто, то з кожним новим разом її ефективність буде все нижче і нижче.

Як показав досвід Італії, якщо в перший раз це допомогло зібрати кілька десятків мільярдів євро, то при другій – всього кілька мільярдів.

Реальна причина цих дій в тому, щоб політичні еліти змогли амністувати свої корупційні капітали, які потрібні їм для підтвердження їх способу життя. Вони, в принципі, всі мільйонери і мільярдери, але з кожним роком їх операційні можливості з купівлі нових активів стають все менші, тому що є і фінансовий моніторинг в банках, і працюють антикорупційні органи. Тобто у них не виходить витрачати зароблене в "нульових". Раніше з цим справлялися за допомогою офшорних рахунків, але зараз, в умовах обміну податковими даними між країнами про кінцевих бенефіціарів компаній, все робить ці перерахування складними. Відповідно, їм потрібна можливість відбілити ту частину своїх статків, яка потрібна для офіційних витрат.

На перших порах цей закон буде працювати так, що дасть можливість показати свої рахунки, в залежності від того, скільки з суми капіталу потрапить в українські банки, вони заплатять 5%, при виявленні будинку за кордоном – 9%, але в основному більшість вкладе кошти в ОВДП, щоб заплатити пільгову ставку в 2,5% за легалізацію.

читайте такожВ'язниця за брехню в деклараціях: Зеленський оголосив про блокаду прийнятого Радою законопроектуАле все це – побічна мета, так як головна мета податкової амністії - підібратися згодом до гаманців простих українців. Держава побачила, що в Україні є 24 мільйони працездатного населення, з якого 17 мільйонів – економічно активні, а 11 мільйонів з них – платять податки. Значна частина українців працює за кордоном, не платить податки державі і працює в тому самому тіньовому секторі економіки. При цьому українці активно купують смартфони на мільярд доларів на рік, нерухомість, нові автомобілі.

І наступний крок після податкової амністії, про який зараз воліють не говорити, щоб не розбурхувати народ – це введення обов'язкового податкового декларування. Тобто кожен українець повинен буде щорічно показати декларацію про свій майново-фінансовий стан.

Як буде працювати цей механізм? Наприклад, українець, працюючи за кордоном, збирає на квартиру у Львові чи Києві і точки зору податкової амністії, у нього нульовий стан. А через три роки він приїжджає і купує квартиру вартістю в мільйон гривень, де повинен буде показати, що його статки збільшилися на вартість цієї квартири, після чого його доходи порівняють зі сплаченими ним податками. Таким чином, заодно створюється і новий інструмент оподаткування - своєрідний податок на споживання (інвестування) всередині держави.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для Главреда.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред