Головне, щоб країни НАТО не підвели Україну

Цього тижня у Вільнюсі пройде саміт НАТО. Напередодні Україна отримала кілька позитивних сигналів. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган (один з небагатьох формальних "союзників" Путіна, які залишилися) підтримав ідею вступу України в блок НАТО і погодився відпустити додому захисників "Азовсталі", які, згідно з домовленостями з Росією, повинні були залишатися в Туреччині до кінця війни.

І теоретична підтримка Туреччиною членства України в НАТО, і, особливо, повернення на батьківщину українських героїв – це прекрасно. Але Україна від блоку – і від саміту в Литві – чекає більшого. Вона чекає чіткої вказівки на шлях до НАТО. Гарантій, що якщо не зараз, то в майбутньому Захід готовий бачити Київ своїм рівноправним членом.

Тільки це стане сигналом Росії, що союзники завжди будуть віддані безпеці України і навіть після закінчення війни не послаблять свою підтримку.

НАТО навряд чи може дати настільки сильні гарантії. Хоча в загальному і цілому всі згодні, що майбутнє України має бути пов'язане з НАТО, питання полягає в більш конкретних речах. Чи приймати Україну тільки після закінчення війни, або все-таки можна швидше? Чи можна прийняти в блок країну в стані територіального конфлікту (якщо, звичайно, Україна не поверне собі всі захоплені території, включаючи Крим)? Чи пов'язувати вступ до НАТО з демократичними та антикорупційними реформами?

Рекомендуємо:

Що видадуть угорські комбінатори і Москва на саміті НАТО

Заходу потрібно зрозуміти одну просту річ: Україна щодня на полі бою доводить свою прихильність демократичним цінностям. Україна вже - навіть не будучи членом НАТО - захищає інші країни від російської агресії.

Вона - гідний і надійний партнер НАТО. Тепер головне, щоб країни Альянсу її не підвели.

Джерело

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред