Ще кілька днів тому Пригожин був бадьорий і знущально ввічливий, закликав Зеленського відвести "старих і дітей" і говорив, що Бахмут практично узятий "Вагнером". А тут відразу ж заблажив: нас оточать з флангів, нам пі.. дець, ратуйте, люди добрі, рятуйте, йдемо на дно, буль-буль…
Але ж всі тільки перехрестяться: "Помер Максим - і х...й з ним"! Це ж треба так примудритися себе позиціонувати, що буквально всім буде лише полегшення, якщо Пригожина, і всю його кодлу - просто укокошать.
"Та нехай хоч і укри його приб'ють, що з того? Аби не бачити його противну пику. І бандитів його - теж. Вони нам своїми кувалдами і поняттями всю армію розклали" - думають путінські генерали.
"Тільки дайте нам до нього дістатися! Ми його на ремені поріжемо!" - потирають руки самі укри.
"Він став нестерпним. Весь час якісь пристрасті-мордасті розповідає. Вічно на когось скаржиться, щось просить... А то я без нього не знаю, що насправді відбувається! Мені щодня Чемезов, Шойгу і Бортників повну картину доповідають! Я в курсі того, як, коли і де ми будемо наступати. Скільки дивізій у мене в резерві. Як скоро нові танки надійдуть у війська... ", - міркує про себе Путін…
Утім, все це не те... Не про це я хотів написати... Вся ця метушня навколо Пригожина вже порядком набридла. Сухий залишок простий і зрозумілий: українці Бахмут здавати не будуть. Рішення ухвалено. Напевно, перед тим, як про це сказати, українські керівники міцно подумали і все зважили. І я щиро бажаю їм успіху.
Те, про що я хотів сьогодні написати, всі вже бачили: розстріл полоненого українського солдата...
...Абсолютно беззбройна людина, яка стоїть від російських солдатів на безпечній від них відстані. Ніяких інших українців поруч з ним немає. Ніяких шансів на якийсь успішний опір або втечу. Він не представляв для його вбивць ніякої небезпеки. Ні найменшої. Він повністю був в їхніх руках і абсолютно відповідав опису полоненого, як воно наведено в горезвісній Женевській конвенції.
І все-таки вони його вбили. Дали покурити - і вбили. І по всьому було видно, що він розумів, що вони його вивели на розстріл. І що ця сигарета - остання в його житті.
Навіщо вони його вбили? Що, вони тим самим наблизили свою перемогу? Ні. Що це? Яке завдання вирішував цей розстріл? Ніякий. Крім однієї: вони отримали задоволення. Іншого пояснення я не бачу.
Колись років двадцять тому Євген Гришковець в моновиставі "Як я з'їв собаку" крім іншого, розповідав, як він служив на Тихоокеанському флоті на острові Руський. І що там він був рядовим матросом, над яким знущалися всі, кому не лінь.
Так ось, в рідкісні хвилини відпочинку, він знаходив задоволення в тому, щоб пальцями тиснути якихось величезних метеликів, які в достатку водилися на цьому острові. І він навіть знайшов пояснення цьому феномену: "це були єдині істоти на всьому острові, які були слабшими за мене".
Так ось як це все виглядає... ледачий, безвольний, "вивчено безпорадний" російський мужичок, якого дружина відправила воювати "щоб тільки не бачити твою п'яну харю" і щоб він приніс додому хоч якісь гроші (а здохне - і слава богу), якого змусили за власні гроші купити всю екіпіровку, якого обібрали і обікрали, вже ближче до фронту побили і тра***ли в жопу чеченці, якому щогодини його офіцер каже, що якщо він не піде в атаку, то він його розстріляє, у якого вже загинула половина тих, з ким він сюди приїхав, так ось цей голодний, простиглий і покритий з ніг до голови коростою і вошами чоловік отримав владу над безправним полоненим. Який, зрозуміло, був слабкішим за нього. І полонений був приречений.
Російський мужичок не міг відмовити собі в задоволенні. І полонений українець це розумів. Він розумів, що бажання його вбити у цього людиноподібного хробака сильніше за жалість (куди там!) або навіть просту розсудливість. Полонений розумів, що у нього немає шансів. І він не став просити про помилування. Він захотів піти як людина. Його останніми словами були "Слава Україні!"
Що можна сказати? Тільки - "Героям слава". Більше - нічого.
Господь все бачить. І все розуміє. Сто крат краще нас. І це він все бачив і все зрозумів. Він не дасть перемоги цим комахам.
Бо наша справа праведна. Ворог буде розбитий. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
