Головним вигодонабувачем вибуху на Близькому Сході, війни між Хамасом і Ізраїлем виявляється повинен був бути не Іран або Росія, а Китай. Росія та Іран, поза своїм бажанням, виявилися лише виконавцями волі Пекіна. З одного боку, боротьба з Ізраїлем, одвічним союзником США, руками радикальних проксі-силами - хамасевцамі це хороший майданчик для боротьби Китаю з США. З іншого боку, це спосіб відтягнути увагу і сили Америки, як від України, так і від Тайваню. Але головна причина активного вторгнення Китаю на Близький Схід через Іран і Росію це загроза, гостра геополітична конкуренція його десятирічному грандіозному проекту "Шовковий шлях - один шлях, один пояс і одна доля".
Після саміту в 20-ки великих країн в Делі раптом з'ясувалося, що у проекту "Шовковий шлях" з Китаю в Європу є енергійний реальний конкурент - проект "Індія - ОАЕ - Саудівська Аравія - Ізраїль", в який захід і багаті арабські країни збиралися вкласти один трильйон доларів. Ось чому голова Китаю Сі відмовився їхати на саміт в Делі. Реалізація цього проекту остаточно губить надії Китаю прорватися на захід, в Європу, минаючи США.
У Китаю 10 років тому було два шляхи, два варіанти маршруту "Шовкового шляху".
Перший маршрут, на який так розраховував Кремль - через Казахстан і Росію, але поразка Россії в російсько-українській війні і прийняття Фінляндії і Швеції в НАТО остаточно закрило це шлях Китаю в Європу.
Другий маршрут Шовкового шляху повинен був минути Росію і через Афганістан, Пакистан, Іран і Сирію прорватися до портів Європи. Але після того, як Хамас, за допомогою Россії та Ірану, напав на Ізраїль ситуація вийшла з-під контролю. Незвично різка реакція країн західного світу, солідарного з позицією Ізраїлю, зіткнулася з гострою про Палестинської реакцій в арабських країнах Близького Сходу і деяких країнах Європ. Але Китай не вміє вчитися на своїх помилках (дружба з Путіним) або бути миротворцем.
Таким чином, військово-політичний конфлікт Ізраїлю і Хамасу, в разі його поширення на інші країни, загрожує затягнутися на роки, що ставить хрест на "Шовковому шляху" Китаю через Близький Схід.
Хто такий Віктор Небоженко
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) — український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби "Український барометр". Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь в першій президентській кампанії екс-прем'єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го — керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України, директор Соціологічної служби "Український барометр".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
