Оцінюючи перспективи справи Медведчука, слід почати із головного: це не кримінальна, а суто політична справа. При цьому я не кажу, що Медведчук і його структури не діяли проти України. Але зараз йдеться саме про політичну справу, тож Медведчук у певному сенсі є заручником української влади, яка хоче продуктивних переговорів із Кремлем.
Якщо в Україні проти Медведчука будуть діяти надто жорстко, то перемовини Зеленського із Путіним не відбудуться і не складуться. Адже від самого початку в Кремлі пролунала умова: для того, щоб переговори відбулися, Медведчука потрібно звільнити.
Отже, вирішення подальшої долі Медведчука лежить не в юридичній, а в політичній площині. Ба більше – у площині зв’язків між країнами.
Звідси – і рішення суду, який попри вимогу прокурорів або відправити Медведчука у СІЗО, або нехай вносить заставу в розмірі 1 мільярду гривень, відпустив Медведчука під домашній арешт. Тому не варто дивуватися рішенням слідчих і прокурорів щодо Медведчука – всі вони зараз просто наганяють на нього жаху. А суд, у свою чергу, пом’якшує дії щодо нього, надаючи можливість Офісу президента якось домовлятися з Росією.
Тобто все, що зараз відбувається із Медведчуком, є проекцією відносин між Росією і Україною. Та він сам хотів бути посередником між двома країнами, а, будучи посередником, можна не тільки отримувати вигоди і профіт від цього, але й бути затиснутим між лещатами з обох боків. Якщо за Порошенка в якості посередника у Медведчука виходило заробляти грошенята, то зараз за Зеленського його затиснули. І там, і там була політика, а не бізнес і не кримінал.
Тому юридичних перспектив у справи Медведчука немає ніяких, а політичні – можуть бути будь-які. Якщо все буде складатися добре, його звільнять, і він поїде в Крим, якщо ні – Медведчук може отримати термін.
Втім, це не означає, що Медведчук для Росії аж настільки важливий, що його доля впливає на рішення Кремля щодо України. Йдеться про певні демонстративні дії: Росія намагається показати, що вона своїх у біді не лишає, і це важливо для внутрішньої пропаганди. От і історію з Медведчуком у Росії представляють так: вірного прибічника Москви взяли під арешт, тож РФ визволяє його із "застінків", рятує. Ця історія може бути використана тільки з пропагандистською метою. Росія грає на тому що будь-яка людина, яка знайома з Путіним, повинна бути недоторканною. Інакше в російській пропаганді страждає велич Путіна.
читайте такожЯк нова підозра Медведчуку зачепить Порошенка
А так, Медведчук сам по собі аніскільки не важливий – таких, як він, там скільки завгодно.
Відправити Медведчука в СІЗО зараз просто не могли – це було б занадто, і це було б здатне зруйнувати перспективи переговорів.
Крім того, вся ця історія із новою підозрою, оголошеною Медведчуку, зачепить і Петра Порошенка. Вона його вже зачепила. Так звана "битва під Козином" є наслідком того, що Порошенко потрапляє під підозру. Його в політичному сенсі будуть шантажувати досить жорстко.
Мені важко уявити, що можуть бути зібрані достатньо вагомі докази зради Порошенка, якщо вести мову саме про співпрацю Порошенка з Медведчуком. Натомість, якби "слуги" розпочали справжнє ретельне розслідування іловайської трагедії та звільнення Слов'янська, коли була випущена колона Гіркіна, можна було б знайти свідчення не на користь Порошенка, зокрема, свідчення очільників Генерального штабу про те, від кого вони отримували конкретні накази тощо.
У справі Медведчука відшукати провину Порошенка буде вкрай важко. На Порошенка за допомогою цієї справи просто намагатимуться тиснути, щоб він став менш опозиційним і менше критикував владу. До обвинувального вироку тут точно не дійде.
Отже, якби нинішня влада справді хотіла приструнити і посадити Порошенка, вона б копала інші справи. А шукати є де, можна знайти досить перспективні справи. А його зв'язки з Медведчуком – ця справа перспектив не має. Що Порошенку тут можна пред’явити? Свідчення Медведчука? Так Медведчук не дає свідчень. Записи розмов? А як їх долучити до слідства, бо не зрозуміло, яким чином вони були отриманні.
читайте такожЯк Зеленський і Порошенко один до одного сватів засилали
Тож вся ця історія має політичний сенс, але юридично це не доведено.
Інше питання – чому не копають і не розслідують історію того ж Іловайська. А тут все просто: є побажання з боку європейських лідерів і Сполучених Штатів не чіпати Петра Порошенка, принаймні за політику. Але якби у нашої влади дійсно було бажання докопатися до істини, то ніхто б не заперечував і нам не заважав – ніхто на Заході не буде вигороджувати злочинця. Але, звісно, Захід би не хотів, щоб в Україні почали розкопувати, хто там у 2014 році не дозволяв українській стороні стріляти в росіян у відповідь, чому віддавали майже просто так тих росіян, які "заблукали" на нашій території, тощо. Було безліч моментів, коли втручалися представники США і Європи, скажемо прямо, зовсім не на боці України. Якщо Порошенка, умовно кажучи, здадуть, то він може почати розповідати багато чого, а це на Заході буде неприємно і резонансно. Тому Зеленському озвучили рекомендацію не чіпати Петра Олексійовича.
Втім, якщо у української влади вистачить рішучості, то все можна зробити.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
