Лукашенко вже не вперше намагається показати свою рішучість і сильну руку, зокрема шляхом перекидання білоруських військ до кордону з Україною. Однак насправді все це робиться під тиском і за вказівкою Путіна, якому зараз украй важливо відволікти українські війська від Курського і Бєлгородського напрямків.
Адже зовсім недавно Лукашенко так само рішуче підвів війська до українського кордону, а потім так само рішуче відвів їх під тиском Китаю і Європи, незважаючи на заперечення Путіна.
Однак виникли нові обставини: ЗСУ увійшли на територію Курської області Російської Федерації, і бойові дії почалися вже на російській території, що стало цілковитою несподіванкою для російської влади. Ось Лукашенко і заговорив знову про те, що наказав посилити угруповання білоруських військ на Гомельському і Мозирському напрямках.
Лукашенко намагається "пробігти між крапельками": з одного боку, підкорятися вимогам Путіна, з іншого – враховувати побажання керівництва західних країн і Китаю.
Наступний важливий момент у цій історії полягає в тому, що Україна вздовж кордону з Білоруссю створила потужну систему оборони. Тому навіть якби білоруські війська здійснили якісь спроби почати там бойові дії, досягти якогось результату їм би не вдалося. Ба більше, Лукашенко зробить усе, щоб білоруські війська не вступили у війну. Він начебто виконуватиме вказівки Путіна, але робитиме це так, щоб справа не дійшла до безпосередніх бойових зіткнень української та білоруської армій.
Тож Лукашенко справді може підвести білоруські війська до українського кордону, але вкрай малоймовірно, що вони спробують здійснювати якісь операції, і що на кордоні почнуться бої.
Безумовно, Путін дуже зацікавлений у тому, щоб білоруські війська вступили у війну і відволікли наші сили. Адже для стабілізації ситуації в Курській області Путіну потрібно щонайменше 30 тисяч, а в ідеалі близько 100 тисяч багнетів, щоб повернутися до вихідної ситуації. Щоб хоч якось стабілізувати ситуацію, він змушений забирати російські війська з інших ділянок українського фронту. Поки що у Росії немає сил змусити ЗСУ вийти з Курської області і відійти на кордон.
Треба визнати, у Лукашенка є можливість організувати провокації на кордоні, щоб спробувати відтягнути українські війська з Курського або Бєлгородського напрямків. От тільки, по-перше, навряд чи Лукашенко піде на такі дії. Тільки нова хвиля тиску Путіна на Мінськ може змусити Лукашенка зайнятися організацією провокацій.
А, по-друге, якщо раптом Лукашенко і наважиться почати бойові дії або влаштувати провокації на кордоні, українських сил біля білоруського кордону достатньо, щоб відбити цю атаку. Тому розрахунок Москви на те, що українським військам у такому разі доведеться піти з Курської області, навряд чи виправдається.
Одним словом, як і раніше, вкрай малоймовірно, що Білорусь вступить у війну і створить нам суттєві проблеми. У будь-якому разі, це б не змусило Україну відмовитися від Курської операції.
Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор, екс-заступник начальника Генштабу ЗСУ, спеціально для Главреда
Хто такий Ігор Романенко
Романенко Ігор (9 квітня 1953, Ніжин) – український військовий. Генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор. Заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010), пише Вікіпедія.
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Читати Главред в Facebook
