Історія циклічна. Чим для нас важливий "кейс" Азербайджану у БРІКС

Чим для нас важливий кейс Азербайджану, який попросився в обійми Росії (і свого заклятого "брата" - Ірану) до БРІКС?

Висновком про те, що, поки Росія існує, вона, навіть вчинивши геноцид, війну, вбивства мільйонів, - рано чи пізно знайде шлях знову пролізти в розуми і душі, знайти порозуміння з елітами і відновити свій вплив у будь-якій державі.

Знайде, кого купити - політиків, блогерів, журналістів, знайде диктатора, якому потрібне посилення чи захист влади, почекає на хунту, якій потрібна буде легітимізація - і знову припреться з кокошніками, водкою і балалайкою туди, де, здавалося б, ніхто і ніколи її вже не чекатиме.

Історія циклічна. Росія вбивала людей в Угорщині 70 років тому. Тепер Орбан і Сійярто - адвокати Москви. Росія витоптувала Чехословаччину, тепер Фіцо - піар-менджер кремля у ЄС. Росія озброювала Саддама Хусейна танками і хімічними снарядами, щоб іракська армія вбивала тисячі персів, окуповуючи Іран - нині Тегеран - надійний постачальник зброї для армії окупантів. Росія усіма силами й засобами реалізовувала геноцид афганського народу - тепер Талібан (досі, до речі, заборонений в РФ) став надійним партнером Москви.

Власне, в нашій історії було те саме. Кілька сотень років етноциду, примусової денаціоналізації і русифікації, поневолення, закріпачення, репресій, геноцид у різних проявах, ГУЛАГ, СєвЛаг, розстріляне відродження, каральна психіатрія, колонізація і перезаселення наших територій - а ми все забули і пробачили, "дружили" і загравали з москвою у 90-ті і двотисячні, глузували з Ющенка, обрали президентом відверто проросійського Януковича.

Тому не слід дивуватись, що Азербайджан (принаймні, на рівні владного клану), готовий забути примусовий розподіл нації між російською та Перською імперіями, знищення інтелігенції і політичних лідерів, ліквідацію своєї державності у 1920-ті, свій великий штучний Голод, окупацію Карабаху, Чорний січень і Ходжали. Та, зрештою, то їхня справа - як Грузії чи Казахстану або Молдови (які, зусиллями тамтешніх політиків, стали на черговий виток шляху "забуття" дещо раніше).

Головне, що має тривожити - аби, за якийсь час, на цей шлях ЗНОВУ не стали ми.

Так, і 100, і 120 років тому, і у 90-ті, і 2014 теж більшість казали "ніколи знову" і палко запевняли себе і світ, що подібне не можливо.

Але історичні факти - вперта штука, а "бабло" перемагає добро. Не зарікайтесь, бо це не працює.

А цивілізований світ, в решті решт, має усвідомити, що Карфаген має бути зруйновано.

Джерело у Facebook

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред