Якраз до Дня Незалежності ми підійдемо до шестимісячного періоду війни та можемо зробити певні висновки. Перше, і найдивовижніше, сталося на початковому етапі бойових дій, коли тактичні високоточні компактні системи озброєнь, які ми умовно називаємо "зброєю поля бою", помножені на патріотизм українських захисників, створили диво. З цієї причини величезна ресурсна держава з ядерним арсеналом та армією, яку називали "другою армією світу", змушена була змінити всю свою військову стратегію.
Багато хто говорить, що це винятковий випадок. Можливо, таких випадків навіть не знає історія. Не будемо ж ми згадувати, наприклад, про 300 спартанців у Фермопільського проходу – це було занадто давно, технології війни змінилися. І технологічна перевага в сучасній війні грає величезну роль.
Зрозуміло, на першому етапі суттєву роль зіграло головотяпство самих росіян. Не можна назвати випадковістю те, що близько 30-40% російських генералів та офіцерів, які готували "спеціальну військову операцію", згідно з інсайдерською інформацією, знаходяться під слідством. Навіть російський військовий експерт такого рівня, як глава Центру аналізу стратегій та технологій (ЦАСТ) Руслан Пухов (він входить до Громадської ради при Міноборони РФ, вважається військовим експертом Кремля, – ред.), заявив про те, що підготовка Росії до війни була неадекватною, і нагадав про технологічне відставання російської армії. А технології відіграють величезну роль.
Україна на першому етапі війни продемонструвала реальне застосування москітних стратегій, про які і наш центр, й інші експерти, говорили протягом останніх 3-5 років. Йдеться про розмивання лінії фронту завдяки використанню компактних високоточних озброєнь, сучасних засобів розвідки і зв'язку.
Потрібно уточнити, що такі озброєння нам переважно дісталися від західних партнерів. Хоча подібну роль грали ф деякі озброєння українського виробництва, наприклад, протитанкові ракетні комплекси Стугна-П та Корсар. За допомогою Стугни українські військові примудрялися збивати навіть російські вертольоти. Показова й дуже серйозна історія. Вона свідчить про те, що на війні могли б бути використані й інші вітчизняні озброєння, якщо військово-політичне керівництво не проявляло б неуважності та недбалості в період з 2014 по 2021 роки.
Що стосується засобів розвідки, дуже багато допомагали спецслужби іноземних держав. Втім, на одному з етапів працювали й наші засоби розвідки. Безпілотники допомагали коригувати вогонь, що визнавали навіть у таборі ворога. Найпотужніші українські підрозділи – Сили спеціальних операцій, морська піхота, Десантно-штурмові війська – на момент військового вторгнення вже були забезпечені сучасними засобами зв'язку. Це американські L3Harris. Вони стійкі до російських засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) і є зразком найбільш сучасних технологій.
Стосовно другого етапу війни, який умовно було названо "битвою за Донбас", ми також можемо зробити висновки. Передові технології за рахунок точності та дальності, а точніше за рахунок збільшеної точності та збільшеної дальності, здатні перемагати в моментах, коли противник володіє перевагою за кількістю особового складу і військової техніки. Дивно, адже у військ Росії більше 1,5 тисяч одиниць засобів артилерії, а у ЗСУ в декілька разів менше. Різниця залишається вражаючою. І це враховуючи, що голова Об'єднаного комітету начальників штабів, американський генерал Марк Міллі свого часу заявляв про постачання Україні всього понад 300 одиниць засобів артилерії.
Виходить, з меншою кількістю озброєнь, але з більш сучасною технологічною базою – особливо після отримання так званих "розумних боєприпасів" Excalibur, BONUS, SMArt – українські війська можуть наносити високоточне ураження на дальності до 70 кілометрів. Удари проводяться з хірургічною точністю - вони не пов'язані з нанесенням шкоди мирному населенню або інфраструктурі. Йдеться виключно про удари по противнику, його пунктах управління та логістиці.
Безумовно, українська армія виявилася набагато краще готовою до цієї війни. Військове управління - у нас сформувалося ціле нове покоління генералів, які вже показали себе як менеджери, які розуміють, як вести війну. Їх здібності були помітні практично на всіх етапах військових дій.
Зрозумів це й ворог, особливо в момент знищення флагмана Чорноморського флоту РФ - крейсера "Москва". Потім - коли вибили окупантів з острова Зміїний. А піковим моментом став розгром російської авіабази Саки у окупованому Криму. Це удар на оперативно-тактичну глибину, близько 230 кілометрів. Філігранна робота. Демонстрація не тільки дій військової техніки, а й певного рівня військового управління та його міці. Українські військові показали свої навички та роботу наших розрахунків.
Другий етап, на мій погляд, десь в першій декаді серпня став плавно трансформуватися в підготовку умов для контрнаступу. У такому контексті можна розглядати й рішення США щодо виділення Україні нової військової допомоги на суму в 1 мільярд доларів. Постачанням передбачено передачу в основному боєприпасів для реактивних систем залпового вогню HIMARS та ракет для зенітно-ракетних комплексів NASAMS.
Вважаю, Україна або вже отримала, або знаходиться на етапі отримання оперативно-тактичних ракет для РСЗВ HIMARS. Подібні ракети якраз можуть діставати до противника на оперативно-тактичній глибині на дальності від 165 до 300 кілометрів. Все залежить від типу ракет і років їх виробництва.
Кремль досі перебуває в стані шоку. Коментарів про удар по військовому аеродрому РФ у захопленому Криму немає. Тривають розповіді, що нічого нібито не сталося. Хоча було знищено величезну кількість літаків, пілоти, обслуговуючий персонал.
Думаю, всім зрозуміло, чому йде таке замовчування. Визнання ударів з боку України - фактичний розпис у безсиллі російських систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також у головотяпстві росіян. Вважаю, удар по авіабазі у Сакі був безперешкодним. ППО та інші засоби не було застосовано, що вказує на головотяпство в чистому вигляді. Вони не очікували на такий сценарій й навіть не охороняли об'єкт.
Це просто один із проявів шовінізму росіян. Він особливо проявляється у військових підрозділах, які прийнято вважати елітарними, наприклад, в Повітряно-десантних військах.
У Росії все тримається на шовінізмі, на думах про власну перевагу, ілюзіях про свою планетарну місію. Реально ж це нічим не підкріплено, а забезпечується брехнею. Часом це брехня в масштабах держави. А як інакше інтерпретувати заяву міністра оборони Сергія Шойгу, який наприкінці 2021 року сказав, що армія, особливо Західний військовий округ та ВДВ, переозброєні більш ніж на 70% і переведені на нові види озброєння. Ми їх бачили переважно в одиничних кількостях.
До речі, практично всю колекцію таких озброєнь українська армія зібрала у вигляді трофеїв. Були відібрані або знищені всі кращі зразки, які рекламувалися і показувалися РФ. Крім, звичайно, тих, які були фейковими, тобто зброя, яку показували, однак насправді її не існує. Це такі проекти, як танк Армата або багатоцільовий винищувач п'ятого покоління Су-57. У серійному форматі, по-моєму, такий військовий літак тільки один. Другий у них загинув у 2019 році під Комсомольськом-на-Амурі. Можемо згадати той же стратегічний надважкий безпілотник мисливець з вагою близько 20 тонн. БПЛА мав керувати роєм таких апаратів.
Масштабна війна показує, що, коли мова йде про серйозну зброю, росіяни довгий період часу жили ілюзіями.
Не зайвим буде додати, що наразі у Росії йдуть арешти всіх розробників гіперзвукової зброї. Троє вже заарештовані, один з них помер прямо в тюремній лікарні. Щодо двох інших ведуть слідство, допитуються. Припускаю, мова йде про проблеми з гіперзвуковим зброєю в цілому. Є навіть думки, що реальної гіперзвукової зброї у РФ немає – тільки на папері. Ті ж Кинджали вважають, скоріше, надзвуковою, а не гіперзвуковою зброєю. Щодо ракети Циркон теж є питання.
Під слідством знаходяться військові і співробітники спецслужб, у тому числі, і генерал-полковник ФСБ, який відповідав за Україну (про затримання Сергія Бєсєди в березні писали російські ЗМІ, – ред.). Наразі дісталися й до розробників зброї. Йдуть репресії, розгорнуто пропагандистську машину. Правда, після 9 серпня вона захлинулася. Після інциденту у Новофедірівці пропагандисти у такому ж шоці, як і керівництво Кремля.
Ключовий висновок - Україна показала, що може успішно і результативно проводити оборонну операцію. ЗСУ наприкінці липня-початку серпня продемонстрували, що здатні готуватися і до контрнаступу. В якому вигляді це буде і коли – можливо, восени.
На початку осені в Україну потраплять не тільки боєприпаси, заготовлені пакетом 8 серпня, але й дві батареї зенітно-ракетних систем NASAMS. Думаю, ЗРК надійдуть не від американців. NASAMS - перша буква N - вказує на виробництво Норвегії. Мабуть, мова йде про норвезьку систему, розробку американської Raytheon та норвезької Kongsberg. Американський аналог називається SLAMRAAM EX. Такі системи на балансі восьми держав, і шість з них готові будуть нам їх передати. Серед них сама Норвегія. Можливо, Литва та Іспанія, А також Голландія. Вважаю, рішення вже є. Норвезький уряд схвалив. Системи ППО нам дуже потрібні для підготовки контрнаступу.
Очікується і обіцяна військова техніка від Німеччини. Як ми пам'ятаємо, в липні міністерка закордонних справ ФРН Анналена Бербок сказала, що Україні нададуть зенітно-ракетні комплекси IRIS-T. Ми отримаємо їх не наприкінці року, як вважали раніше, а десь на початку осені. Можливо, у вересні. Якщо так і буде, ми знайдемо досить непогану підтримку для захисту неба.
Це дуже важливо. Особливо на тлі того, що Іран, в обхід санкцій, ймовірно, поставив свої дрони Росії, або ж близький до їх передачі. У Державному департаменті США вже заявляли, що російські військові декілька тижнів тренуються в застосуванні таких безпілотників.
У таких умовах нам, звичайно, слід посилюватися і РЕБ, і системами радіоелектронної боротьби. Але найважливішим є отримання систем протиповітряної оборони. Таким чином, вдасться посилити можливості контрнаступу. Операція повинна бути всебічно забезпечена. Україна не може діяти так, як Росія, яка працює легковажно, з напором і без загального забезпечення. Росія не рахує ані техніку, ані людей.
Шестимісячний період війни фактично приводить нас до розуміння того, що наступ Росії захлинувся. Армія України готова до проведення контрнаступу. Однак, слід зазначити, що ми, як і раніше, знаходимося в критичній залежності від постачань озброєнь і військової техніки з боку західних партнерів.
Валентин Бадрак спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
