Оприлюднення Комюніке лідерів НАТО за підсумками Брюссельського саміту Альянсу викликало величезний ажіотаж у нашій країні і вал оптимістичних заголовків, сенс яких зводився до наступного: в НАТО оголосили, що Україна отримає членство через ПДЧ. Однак насправді все те, про що сказано в комюніке, не містить нічого нового, і ніяк ані наближає, ані віддаляє Україну від НАТО.
Лідери Альянсу лише підтвердили своє рішення 2008 року про те, що Україна колись стане членом НАТО. Але з 2008 року багато що змінилося, причому не в кращу сторону для нас. Наша готовність до членства в НАТО погіршилася у зв'язку з тим, що тепер ми маємо чіткі проблеми з територіями.
Подібні комюніке за підсумками самітів – це як Будапештський меморандум: декларація і не більше того. Розшифрувати це повідомлення можна так: Україна стане членом НАТО, але у нас така процедура, що вона ніколи ним не стане.
Ст. 5 Статуту НАТО свідчить, що напад на одного члена НАТО є нападом на весь Альянс, а звідси і правовий наслідок, що країну з невирішеними територіальними суперечками в Альянс приймати не будуть за жодних умов.
Це доведено Грузією, яка вже виконала всі вимоги НАТО, її армія приведена у відповідність стандартам Альянсу, у Грузії навіть провели референдум, де населення висловилося за членство в Альянсі. Але – Грузію в НАТО не приймають, більше того, навіть ПДЧ немає. А все тому, що у неї є територіальний проблеми – Абхазія і Південна Осетія.
Єдиний варіант, при якому Україну можуть зараз прийняти в НАТО, для нас неприйнятний. Це може статися, якщо Україна визнає, що Крим і ОРДЛО не є її територією. Однак той український політик, який посміє про це заявити, може наступного дня навіть не приходити на роботу…
Тож за підсумками саміту НАТО ми почули лише декларації, і кричати про "перемогу" приводу немає. Втім, це типовий стан нашого суспільства – жити в режимі "мильних бульбашок" і "ілюзій", радіючи просто тому, що "пан назвав нас коханою дружиною".
Зараз найбільше у нас цитують фразу з комюніке лідерів НАТО: "Ми підтверджуємо рішення, ухвалене в 2008 році на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу, і при цьому план дій щодо членства (ПДЧ) буде невід'ємною частиною цього процесу". Це перекладається так: Україна стане членом НАТО, може бути, але взагалі не точно. Якщо навіть у 2008 році категорично були проти прийняття України в Альянс Німеччина і Франція, то зараз вони будуть проти тим більше, знову-таки зважаючи на наші невирішені територіальні суперечки.
Єдиний позитив даної заяви полягає в тому, що прозвучала чітко артикульована позиція Заходу, в першу чергу, США, щодо членства України в НАТО, а це важливо напередодні переговорів Байдена і Путіна. Це – великий плюс, а в іншому – це просто слова, які ніяк не підтверджуються справами.
Не варто радіти заявам – потрібно стежити за руками. Нам пообіцяли смутну перспективу членства в НАТО, але Північний потік-2 будують, що на порядок погіршить наше становище в області безпеки.
Тарас Загородній, політичний та економічний експерт, спеціально для Главреда
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
