Підсумки зустрічі Рамштайн-3: чому Україна може перемогти у війні з Росією

Багато хто в Україні нарікає, що за підсумками Рамштайна-3 Захід вирішив виділити надто скромну кількість зброї Україні. Очікування були інакші.

Втім, треба зважати на можливості країн, особливо європейських, постачати зброю Україні задля протистояння Росії. Країни Європи не готувалися до такої масштабної війни, не дивлячись на попередження американської розвідки та поступове стягування російських військ к українському кордону взимку. Тож навряд чи у європейців знайдеться така кількість зброї, яка потрібна Україні, аби переломити хід війни на свою користь, і з якою вони б погодилися розлучитися. Звичайно, це не виправдання, але тим не менш.

До того ж, європейські країни остерігаються, що Росія почне погрожувати і їм. Через це вони мають намір збільшувати власні витрати на оборону та зміцнювати власні збройні сили. Адже кожна країна орієнтована передусім на захист своїх власних інтересів, а не інтереси інших країн. Втім, нарощування оборонних бюджетів країнами ЄС відбуватиметься поступово, тож зараз ми багато зброї не отримаємо, але у випадку, якщо війна затягнеться, ми все одно матимемо допомогу й наступного року.

Водночас є й позитиви, важливі для нас. Передусім західні країні продовжують надавати Україні допомогу і не відмовляються підтримувати її. Можливо, невдовзі відбудеться Рамштайн-4, на якому ухвалять рішення про надання більшої кількості зброї та техніки нашій країні, але це – скоріше, сподівання, а не прогноз.

Тож ми не можемо говорити про повне розчарування результатами Рамштайну-3. Адже, хай там як, але ми стримуємо ворога, сили якого переважають над нашими, загальмували його просування. Європейські країни надають нам стільки допомоги, щоб ми могли не перемогти, а стримати російські війська. Все решта залежатиме від ЗСУ: власні інтереси ми маємо захищати своїми силами, а не покладатися на Захід. Тому що участь Заходу – це лише допомога, а не та сила, що змінює ситуацію.

Незначна кількість озброєнь, які будуть поставлені в Україну, можливо, є наслідком, по-перше, недостатнього інформування Заходу про наші інтереси і можливості, а, по-друге, відновлення російської інформаційної пропаганди про необхідність повернення до миру.

Загалом, зараз ми наступаємо на ті самі граблі, що й у 2014-2015 роках, коли ми сподівалися, що Захід буде нам допомагати шаленими темпами і в шалених обсягах. Дарма. Адже на Заході також є втома війни, там також обмежені ресурси, і їм також потрібно дбати про свої інтереси.

читайте такожРамштайн-3 і видача зброї по чайній ложечці: що змінить надана Україні допомога

Крім того, не варто повністю покладатися на ті заяви, які пролунали одразу після зустрічі Рамштайн-3, тому що, окрім заявленого переліку зброї та військової техніки, певна допомога надходить Україні приховано, її поставки не афішуються. Іншими словами, допомога надходить до нас у значно більшій кількості, ніж було озвучено. А заяви з меншими цифрами за підсумками зустрічі виконують передусім інформативну функцію – дають сигнал, що західні країни продовжують підтримувати України. Так, наприклад, ми розуміємо, що 18 гаубиць, обіцяні нам, особливо не вплинуть на ситуацію на фронті, але ж, окрім них, ми отримаємо певну кількість боєприпасів, що надзвичайно важливо для України, та ще багато чого.

Слід визнати, що погоджена на Рамштайн-3 допомога не переломить ситуацію на фронті на користь України. Тож ми мусимо готуватися до довготривалого конфлікту. Якщо не відбудеться карколомних змін у російській внутрішній політиці, швидше за все, відбуватиметься затягування процесу врегулювання ситуації. І, схоже, що Україну схилятимуть до переговорів із Росією.

Заходу не потрібна незалежність України – йому потрібен мир і спокій на Європейському континенті. І європейці вважають, що миру та спокою можна досягти перемовинами, як у 2014-2015 роках. Ми ж на досвіді тих років переконалися, що такими переговорами ми не вирішимо проблему, а просто відкладемо війну з Росією на майбутнє.

читайте такожДуже скоро Росії доведеться скреготати зубами і плюватися отрутою

Отже, допомога, яка нам надається Заходом, не переламає хребет російській воєнній машині.

В інформаційному плані все добре: Росія отримує чіткий сигнал, що західні країни зустрічаються з приводу українських проблем та виступають на боці України. Тобто цивілізований світ виступає проти війни і на боці України. Нам не зупиняють постачання зброї. Нас напряму не примушують до якихось мирних перемовин, принаймні поки що. Все це свідчить про те, що Захід налаштований на те, щоб Україна боролася далі.

Слід визнати, у нас були завищені очікування і надмірні сподівання, що Захід нам надасть стільки зброї, що ми зможемо переламати хребет російській військовій машині, а тому ми розчарувалися, бо ця планка була надто високою.

Мусимо сподіватися тільки на себе. Те, що нам надають – це виключно допомога, а не участь у війні.

читайте такожЧому Україна має право вимагати від Заходу озброєння, а не просити

Тенденції, які Україна демонструє з лютого, показують, що ми спроможні стримувати таку величезну махину, як Росія, що фактично побудована на мілітаризмі. Українці завжди були здатні мобілізуватися і протистояти ворогу. Тож боротися з Росією ми зможемо і надалі, й західна допомога нам у цьому сприятиме. Але не вона є хребтом протистояння російській агресії, а наша національна ідея свободи і те, що ми вже сформувалися як нація. Якщо цей хребет не буде переламаний, Україна виграє цю війну.

При цьому немає підстав вважати, що Захід свідомо надає нам зброю дозовано і в невеликій кількості, бо зацікавлений у затягування війни. Захід зацікавлений у тому, щоб Росія стала нормальною країною, з якою можна підтримувати економічні відносини, торгувати з нею, щоб у РФ змінився правлячий режим, і Росія повернулася з мілітаристських рейок на демократичні. А розпад Росії внаслідок катастрофічного її ослаблення та неконтрольоване розповсюдження ядерної зброї Заходу не потрібні.

Богдан Петренко, політолог, конфліктолог, спеціально для Главреда

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред