В Україні та українському суспільстві люди, які абсолютно нічого не зробили для країни та поліпшення її іміджу у світі, пред'являють якісь претензії до людей, які досягли успіхів.
Більшість спортсменів, які сьогодні виступають на Чемпіонатах світу та Олімпійських іграх від української держави, практично нічого за це не отримують. Звичайно, можуть бути якісь винятки, але переважна більшість спортсменів продовжує свою кар'єру виключно завдяки спонсорській та меценатській допомозі. Водночас якщо ці спортсмени завойовують нагороди та медалі, у нас завжди знаходяться чиновники, політики та активісти, які дуже пишаються цими досягненнями, мало не приписуючи їх собі. Але щойно з'являється можливість хайпонути і зайвий раз нагадати про себе в контексті цькування спортсменів, ці ж самі люди починають висловлювати свою "авторитетну думку" з приводу того, якою мовою, з ким і як повинен спілкуватися спортсмен.
Також у нас склалася сумна тенденція, коли обиватель у будь-якій позитивній новині намагається знайти "зраду". Найбільш ефектно це виглядало на прикладі бою Усика і Гасієва у 2018 році, який відбувся в Росії. Здавалося б, наш спортсмен поїхав до Росії і переміг російського бійця – що ще? Але ні, спочатку у нас обурювалися тим, що він поїхав до Росії, потім – що його представляли від України і Києва, а не від України і Сімферополя, потім – що Гімн України хоч і грав, але Усик давав коментарі після бою російською мовою. Люди заточені виключно на негатив, і вони завжди незадоволені.
Найсмішніше – це низка прикладів, коли медійні персони піддавалися цькуванню, давали слабину і йшли вибачатися, намагаючись довести, що вони єдині у своїх переконаннях із тими, хто цькує. Але ніколи це не закінчувалося нічим хорошим, адже "своїми" ці медійні персони для тих, хто критикує, ніколи не ставали. Однак при цьому від них відверталася і та база підтримки, яка була у них спочатку.
Яким буде результат цього цькування спортсменів, здогадатися нескладно. Розглянемо останній приклад – призерка Олімпійських ігор у Токіо українка Ярослава Магучіх зробила спільне фото зі спортсменкою Марією Ласіцкене, що представляє Росію. Ускладнило все те, що спортсменка Ярослава Магучіх була не просто громадянкою України, але ще й служила у Збройних силах України. Крім того, що вже розгорнуто масове цькування Ярослави Магучіх, до якого приєдналися не тільки активісти, а й навіть народні депутати, в Міністерстві оборони заявили, що "викличуть спортсменку на килим", щоб вона пояснила свою поведінку.
Якщо, не дай бог, зараз, скориставшись цією історією, наприклад, Росія запропонує цій спортсменці громадянство, фінансову підтримку і матеріально-технічну базу для продовження кар'єри, і наша олімпійська призерка поїде до Росії, в Україні її звинувачуватимуть і тавруватимуть ганьбою. Але винними в цьому будуть виключно ті, хто розпалював всю цю істерію з фотографією.
Єдиний позитив, який слід зазначити, полягає в тому, що низка спортсменів різного рівня і масштабу вже публічно висловилися на підтримку Ярослави Магучіх: хтось викладає свої фотографії з росіянами, хтось в тексті висловлює слова підтримки. Той факт, що "колеги за цехом" не мовчать – це дуже позитивний знак.
Також на підтримку спортсменки висловився і мер Дніпра Борис Філатов, він засудив цькування, але фото назвав "непрощенною помилкою", списавши його появу на те, що спортсменка "ще зовсім юна, наївна і не бачить іншого життя за нескінченними виснажливими тренуваннями". Однак це дуже дискусійне питання: з одного боку, якби не було фотографії, то не було б і ніякого скандалу, і до призерки Олімпіади ніяких питань би не було, але з іншого – чи повинні спортсмени на догоду різним людям приховувати свої погляди, ховати своїх друзів і колег? Адже Ярослава Магучіх фотографувалася з Ласіцкене не як із громадянкою Росії, щоб висловити якусь політичну позицію. Вона фотографувалася з переможницею Олімпійських ігор, зі своєю колегою, яка завоювала золоту медаль. Вони разом стояли на п'єдесталі. Чи повинна спортсменка відмовити собі у фото, щоб не засмутити когось в Україні? Це спірне питання.
Наприклад, Княжицький дуже обурювався з приводу цієї історії. Але чи може умовний "княжицький" промовчати, щоб підтримати спортсменку і українського чемпіона? Але ні, він вважав, що його політичні погляди важливіші за її успіхи.
Під час цькування у нас чомусь завжди так: думка того, хто цькує, завжди важливіша, а дівчинка, яка здобула перемогу, всім байдужа. Найсумніше, що, якщо завтра спортсменка назавжди поїде з України, ніхто з критиканів не зробить жодних висновків. У цьому основна проблема.
Дуже сумніваюся, що в цю фотографію закладався хоч якийсь політичний підтекст. А тому на неї потрібно дивитися не як на фото, де громадянка України обіймається з громадянкою Росії або де військова Збройних сил України обіймає довірену особу Путіна на якихось виборах. На цю фотографію потрібно дивитися виключно так: спортсмен, який взяв золото, фотографується разом зі спортсменом, який взяв бронзу. Якщо дивитися з точки зору спорту та Олімпійських ігор, то ніяких питань ні до спортсменів, ні до фотографії бути не може.
Зауважте, що в Росії в пропагандистських цілях сама фотографія не буде використана, проте неминуче будуть використані заяви наших політиків і чиновників, які закликають до цькування спортсменки і мало не розправи над нею. Тому цілком можна очікувати, що в російських ефірах днями обговорюватимуть, яка диктатура в Україні, і як через невинну фотографію закликають лінчувати спортсменку. Водночас російські ЗМІ обговорюватимуть не фотографію, а реакцію політиків і активістів, а також цитуватимуть заклики Княжицького, Стерненка та інших. Тому картинку для Росії створила не спортсменка, а українські політики та активісти.
Денис Гороховський, політичний експерт, спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
