Охолодження відносин між Кадировим та Путіним сталося після того, як Кадиров і Пригожин не виконали завдання щодо захоплення Луганської та Донецької областей. Їм було поставлено задачу захоплення ключових міст, зокрема Бахмуту. І ані Кадиров, як би він не демонстрував своєї активності, ані Пригожин не змогли цього виконати.
На відміну від Пригожина, який має особливі відносини з Путіним, але зараз не має авторитету через невиконання завдань, Кадиров говорив, що саме він буде мати вирішальну роль. Тобто його солдати мали брати участь і у веденні бойових дій, і у забезпеченні підтримки збройних сил РФ, а саме гарантії їхнього невідступу у формі загороджувальних загонів та забезпеченні режиму контролю на окупованих територіях.
Фактично за усіма напрямками, починаючи від неефективного наступу під час захоплення аеропорту у Гостомелі і завершуючи неможливістю реалізувати вказівки Путіна по захопленню хоча б частини Донеччини та Луганщини, Кадиров зазнав невдачі.
На фоні цього програшу, зокрема після критики Шойгу, Герасимова, усі військові зробили щодо Кадирова демарші, через що він почав проявляти ще більше агресії. Тобто він не підкоряється ні ФСБ, ні військовим адміністраціям, які утворили росіяни.
І цей факт, відповідно, обʼєднав зусилля і спецслужб, і Міноборони Росії проти Кадирова. Тому вони, нарівні з Пригожиним, почали його повністю дискредитувати в очах Путіна, наводячи конкретні факти його невдач, наприклад, втечі його солдат на деяких напрямках бойових дій. Тобто вони показували Путіну, що Кадиров займався піаром, записував ролики для тік-току, але фактично перспектив для його військ немає.
Кадирівці не бійці – вони демонстрували, що Україна пропаде і буде їх жахатися, а виявилося, що вони гинуть так само, як і інші бойовики. Не кажучи вже про те, що підлеглі Кадирова ведуть терористичну діяльність проти "своїх". Тож силовий блок більш потужно натиснув на Путіна, і ми бачимо, що Кадирова на цьому фоні починають відтісняти. Його не допускали на зустрічі, доповіді, великі заходи, які були знаковими для Путіна на кшталт послання до Ради Федерації, хоча раніше Кадиров завжди сидів попереду як один із визначальних керівників РФ.
Тобто Кадирова відсторонили від Путіна і фізично, і політично, від чого глава Чечні дуже потерпав і тому задіяв усі сили, щоб поновити попередній формат відносин. З цим, наприклад, повʼязана ініціатива Кадирова щодо вербування бойовиків на окупованих територіях, а також його обіцянка щодо недопущення диверсій на території Росії з боку українських спецслужб, і, тим більше, партизанського руху. Цим він прагне продемонструвати свою необхідність у цьому форматі війни.
Путін грає на суперечностях між збройними силами, Росгвардією та російськими спецслужбами. Якщо повернутися назад, то Кадиров опинився в немилості і силовики відмовились обʼєднувати з ним зусилля. І саме тому Кадиров почав свою регіональну гру, щоб поновити свої позиції на центральному рівні в очах Путіна. І до певної міри йому це вдалося.
Тож тепер Кадиров використав ситуацію з весіллям сина і висловив особисте прохання провести зустріч з Путіним, де міг донести різні матеріали на конкурентів (військових, представників спецслужб). З іншого боку, Путіну теж важливо почути певну інформацію від Кадирова, бо він має можливість отримувати підтверджені дані щодо підготовки можливих негативних заходів проти Путіна.
Микола Маломуж, ексглава Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України спеціально для Главреду
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред на YouTube
