Багато хто (і я зокрема) нервував і навіть злився на Байдена: чому він не знімає свою кандидатуру на користь більш молодого, здорового й енергійного демократичного кандидата.
Як ми були неправі. Свідомо чи інтуїтивно, Байден переграв Трампа. Він зняв свою кандидатуру абсолютно вчасно, у найвигідніший для демократів момент - уже після з'їзду республіканців. Прямо за Леніним: учора було рано, завтра буде пізно, а зараз якраз. Респи провели свій з'їзд, оголосили віцепрезидента, напрямки і меседжі передвиборчої кампанії, виходячи з того, що суперником Трампа буде Байден. Однак старий Джо змішав їм карти, поламав сценарій, обнулив усі зусилля.
Республіканці побудували кампанію на хейтингу "старого-маразматика" Байдена і на нестримному культі Трампа. Тепер усе це не працює.
Респи отримали демократичного конкурента, істотно молодшого за Трампа. І всі зусилля з хейтингу Байдена пішли нанівець. Навпаки, розкручена ними тема старості кандидата тепер працює проти Трампа.
В умовах явної переваги Трампа над Байденом республіканці вирішили не морочитися складною грою і спробували просто консолідувати своїх виборців. Цим були продиктовані стратегія нестримного вихваляння Трампа і вибір одіозного віцепрезидента, не здатного розширити трампістський електорат (як це могла зробити Нікі Гейлі, наприклад).
Зміна Байдена на Гарріс зробила перемогу Трампа тільки за рахунок його відданих виборців абсолютно нереальною. Анекдотичний культ старого шахрая і його дірявого вуха, під знаком якого пройшов з'їзд республіканців, може тільки відлякати нейтральних виборців.
Республіканці зараз, звісно, переграли б ситуацію, зосередилися б на інших темах, обрали б іншу кандидатуру на посаду віцепрезидента. Але пізно, поїзд уже пішов, з'їзд закінчився. Старий Байден, розкривши карти в останній момент, позбавив своїх суперників можливості вчасно зробити правильний хід.
Байден зіпсував гру не тільки республіканцям, а й російській агентурі, яка намагається під виглядом переговорів про мир примусити Україну до капітуляції. Ангажовані Кремлем капітулянти прагнули переконати українців іти на поступки Путіну, поки не прийшов до влади Трамп і ситуація для України не погіршилася. Тепер "шантаж Трампом" більше не працює. Шанси цього збитого льотчика повернутися в Білий Дім зведені до мінімуму.
Хто такий Ігор Ейдман
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".
Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред
Читати Главред в Telegram
Главред в Google News
